Бучацький повіт (ЗУНР)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук

Бучацький повіт ЗУНР — адміністративна одиниця Західно-Української Народної Республіки у 19181919 роках (після Акту Злуки 22 січня 1919 з Українською Народною РеспублікоюЗахідна Область Української Народної Республіки, або ЗОУНР). Розташовувався на теренах нинішніх Бучацького і Монастириського районів. Територія — аналогічна Бучацькому повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії перед розпадом цієї держави. Адміністративний центр — місто Бучач. Один із 40 повітів ЗУНР[1]. Вибори повітового комісара Бучаччини відбулися на зборах 7 листопада 1918 за участи 209 делегатів з 70 громад повіту[2].

Коротка історія

Створений на території колишнього Бучацького повіту Королівства Галичини та Володимерії (Австро-Угорщина) після утворення ЗУНР у листопаді 1918.

Органи влади, посадові особи

о. Денис Нестайко, парох Бучача
д-р Іляріон Боцюрків — перший повітовий комісар

Представницька влада — Бучацька повітова рада (соймик), керівний орган — Виділ повітової ради. Адміністративну владу в повіті очолював повітовий комісар.

7 листопада[3] 1918 за участи 209 делегатів з 70 громад повіту відбулися вибори повітового комісара та членів повітового комітету, які відкрив Остап Сіяк. На його пропозицію, одноголосно підтриману присутніми, зборами провадив голова о. Денис Нестайко, парох Бучача, його заступником став Андрій Луців, господар з Нагірянки, секретарем — Юліян Нестайко. За перевагою голосів державним повітовим комісаром став д-р Іляріон Боцюрків, який набрав більше голосів (138), ніж Остап Сіяк (71).[4]

Бучацьким повітовим комісаром ЗУНР у березні-травні 1919 був адвокат д-р Микола Крижанівський (1876 р. н., з 1926-го мешкав у Львові).[5]

Тимчасові призначення ЗУНР для повіту:

Повітовий комітет

На пропозицію д-ра І. Боцюрківа під час зборів 7 листопада 1918 територію повіту поділили на 5 округів (Бучацький, Язловецький, Золото-Потіцький, Монастириський, Устя-Зеленський), кожен з яких представляли 3 осіб як членик Повітового комітету. Ними стали:

  • округ Бучач — о. Володислав Носковський (парох Сороків), Андрій Луців, N Кухтин (господар з Переволоки)
  • округ Язловець — о. Ілля Кливак[8][9] (парох Язловця), о. Проскурницький (парох Новосілки), Гриць Парбота (господар з Ріпинець),
  • округ Золотий Потік — о. В'ячеслав Збудовський[10] (парох Зубреця), Яків Надвірнюк (Золотий Потік), Михайло Садовський (Коропець)
  • округ Монастириська — д-р Підляшецький (кандидат адвокатури з Монастириськ), Євген Лазаревич (правник), Захар Било (Фільварки), Олекса Криса (господар з Березівки)
  • округ Устя-Зелене — Василь Бородайко (господар з Устя-Зеленого), Михайло Бородайко (господар з Луки), Михайло Плиска (господар із Задарова)[11]

У повіті відбувалися перевибори війтів та громадських рад. Делегати Української Національної Ради ЗУНР від Бучацького повіту: Михайло Плиска, Остап Сіяк (від міста Бучача), Ілько Максимів.

Інші відомості

Згідно з військово-територіальним поділом входив до складу Тернопільської військової області, до Чортківської військової округи (командант — сотник Василь Оробко). Колишні вояки армії Австро-Угорщини відходили на короткий перевишкіл до Чорткова. Новобранців без вишколу відправляли: з північної частини повіту — до кошів 1-го та 2-го стрілецьких полків у Станиславові; з південної частини — до кошів 24-го пішого полку ім. П. Дорошенка, 36-го ім. І. Мазепи в Коломиї. Кіннотники відходили до запасного коша кінноти в Товмачі (нині м. Тлумач); гармаші, сапери, зв'язківці — до кошів у Станиславові[12].

Світлини

Населені пункти

Примітки

  1. Литвин, Науменко, с. 75.
  2. Павлишин, О. Повітові комісаріати // Організація цивільної влади ЗУНР у повітах ГАЛИЧИНИ (листопад-грудень 1918 року).
  3. Іноді — 1 листопада; див.: Українська Галицька Армія: Матеріяли до історії. — Вінніпеґ : Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк, 1966. — Т. III. — С. 226; чи в першій декаді місяця; див.: Шипилявий, С. Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу // Бучач і Бучаччина… — С. 74.
  4. Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923… — С. 353.
  5. Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 4 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал, Л. Кіт (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — С. 589. — ISBN 978-966-528-297-6.
  6. Шипилявий, С. Меценати, фундатори // Бучач і Бучаччина… — С. 748.
  7. Шипилявий, С. Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу // Бучач і Бучаччина… — С. 74.
  8. Шематизм всего клира греко-католицкої Епархії Станиславівскої на рік Божий 1914. — Станиславів, накладом клира епархіяльного, 1914. — Р. XXIX. — С. 229.
  9. У виданні «Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923…» — о. Клівак; див. С. 354.
  10. Шематизм… греко-католицкої Епархії Станиславівскої на рік Божий 1914… — С. 14.
  11. Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923… — С. 353—354.
  12. Шанковський, Л. Бучаччина в роки визвольної війни 1918—1920 // Бучач і Бучаччина… — С. 77.

Джерела

  • Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — 944 с. — іл. — (Український архів, т. XXVII).
  • Західно-Українська народна республіка 1918—1923. Документи і матеріали. У 5 т. — Т. 1: Листопадова 1918 р. національно-демократична революція. Проголошення ЗУНР / Уклад.: О. Карпенко, К. Мицан. Івано-Франківська обласна державна адміністрація; Прикарпатський університет ім. В. Стефаника; Державний архів Івано-Франківської області. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2001. — С. 353—354, 363—364 (джерело надав д-р Петро Гуцал).
  • Литвин, М., Науменко, К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9.
  • Павлишин, О. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року).

Зауваги

Дмитро Лоґуш.