Бучацька цісарсько-королівська гімназія

Матеріал з Тернопедії
(Перенаправлено з Бучацька державна гімназія)
Перейти до: навігація, пошук
Будівля колишньої Бучацької цісарсько-королівської гімназії (нині гімназія імени В. Гнатюка), осінь 2013

Бучацька цісарсько-королівська гімназія — державний навчальний заклад у місті Бучачі часів Австро-Угорщини (у час анексії Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Польською Республікою діяла як Бучацька державна гімназія). Заснована замість Бучацької василіянської гімназії.

Відомості

Володимир Гнатюк
Знимка близько 1909 року
Gimn. Buchach.jpg
Сферичні ніші, де були погруддя Словацького, Міцкевича, Красінського
Buchach-Shkilna-4-8757.jpg
Buchach-Shkilna-4-8759.jpg
Buchach-Shkilna-4-8767.jpg
Buchach-Shkilna-4-8770.jpg

Польська громада Бучача та околиць та спольщена частина юдейського кагалу стверджували, що рівень викладання у Бучацькій василіянській гімназії є низьким, тому назріла потреба або підвищити рівень навчання, або заснувати новий навчальний заклад.

1853 року громада міста Бучача внесла просьбу до уряду, щоби він перевів на свій баланс утримання місцевої гімназії при монастирі Василіян та зобов'язалася для цього додавати на покриття витрат 1200 золотих ринських щороку, однак тодішнє міністерство її відкинуло. 1859 року 6-класну василіянську гімназію перетворили на нижчу 4-класну. Від 1871 року громада Бучача відновила намагання переконати уряд взяти на себе утримання закладу. Міністерство, видавалося, не було проти, однак на запит у цій справі прокураторія скарбу 1878 року ствердила, що уряд не може перемінити гімназії, заснованої приватною фундацією, на державну, а може тільки заснувати власну, а в такому випадку монастир не зобов'язаний давати на це своїх фондів. Тоді міністерство згодилося заснувати власну гімназію, але зажадало, щоби будинок для гімназій і т. зв. «потреби рїчеві» дала громада в порозумінні з монастирем, що поклало початок перемовинам громади і монастиря. До заходів громади оо. Василіяни поставилися пасивно, а 1882-го заявили, що готові відступити 7 зал у своєму будинку та приладдя і доплачувати річно 1050 зол. рин. з огляду на свій обов'язок утримання 3-х ченців до науки в гімназії (щороку на одного 350 зол. рин.). Громада від себе жертвувала річну доплату 1200 зол. рин., обслуговування і опалення. Після таких пропозицій уряд згодився заснувати 1884 року власну гімназію, але спочатку зажадав від громади і монастиря правних декларацій. 1884-го міністерство, на представлення Краєвої шкільної ради, утворило провізоричну посаду при гімназії для одного суплента (кошт державний), а на більше не погодилося[1].

19 жовтня 1889 під час виступу в Сейми посол Юліян Романчук заявив, зокрема, що «єсли-б… ц. к. правительство, замість закладати нову гимназію в Чорткові, рїшилося зреорганизувати і доповнити до вісьмох кляс гимназію в Бучачи, як сего і сойм краєвий резолюцією з 15 жовтня 1888 домагався, то ми би і тим також вдоволилися»[2]. Бюджетна комісія Галицького сейму на засіданні 12 березня 1890 розглядала питання шкільництва за участи міністра освіти Пауля Ґавча (Paul Gautsch). Посол д-р Євсевій Черкавський стверджував, що кількість гімназій у Галичині не відповідає потребі, згадав про комплектування Бучацької гімназії та необхідність вивчення питання правних взаємостосунків між закладом та оо. Василіянами[3].

Кільканадцять років гміна міста Бучача докладала зусиль для заснування в місті вищої гімназії. Однак перемовини щодо цього питання з владою та оо. Василіянами, які утримували нижчу гімназію, результатів не дали. Було створено комітет, який займався цією справою, а завдяки наполегливості ґмінних урядників, яких підтримали кілька відомих громадян, зокрема, повітовий староста Еміль Шутт, вдалося досягнути певного поступу[4].

За дорученням уряду 22 жовтня 1890 до Бучача у справі створення вищої гімназії прибув совітник львівського намістництва Гільд, який після огляду закладу пересвідчився, що класи переповнені. Того ж дня у монастирі відбулася нарада, а 23 жовтня — засідання повної громадської ради з участю повітового старости Еміля Шутта і Гільда, котрий заявив, що позаяк переговори з Василіянами не дали жодного результату, то уряд сам зобов'язується утримувати гімназію в місті. Громада вирішила збудувати новий будинок, а Гільд після огляду визнав відповідним місце для нього. Уряд однак не звільняє Василіян від обов'язку удержувати школи і дальше. Також зобов'язався утворити перший паралельний клас і прислати суплента, якого до кінця навчального року зобов'язалася утримувати громада. Так у Бучачі мали існувати дві гімназії: одна — урядова (у випадку негайного будівництва приміщення), друга — нижча Василіянська[5]. Незадовго до 13 липня 1891 у справі Бучацької гімназії в міністра Ґавча була депутація у складі дідича Золотого Потоку Влодзімєжа Ґнєвоша, бучацького бурмістра Бернарда Штерна і посла Райхсрату Йосефа Бльоха. Після не зовсім обнадійливої відповіді міністра Штерн просив про рішучу, щоб місто знало, чи може починати будову приміщення. Міністр відповів, що порозуміється з дотичним референтом і дасть ясну відповідь ще до кінця сесії Райхсрату[6]. Незадовго до 3 березня 1892 відбулося в Бучачи засідання комітету будови ґімназії (взяв участь совітник намісництва Левицкій), який ухвалив, що нова ґімназія має будуватися на площи нижче саду оо. Василіян. Громадська рада доручила виготовлення планів інженерови Джованні Батісті Феррарі, який уже завершував роботу над ними[7].

18 січня 1892 появився лист Міністерства освіти та віросповідань Австро-Угорщини, в якому йшлося про рішення відкрити 1 вересня 1893 в Бучачі гімназію[8]. 3 березня 1892 посол Галицького крайового сейму Дем'ян Савчак на засіданні сейму запропонував відкрити державну гімназію з українською (руською) викладовою мовою в Бучачі[9], Чорткові або Коломиї. Його пропозицію підтримав референт Войцех Дідушицький. Щоправда, рішенням сейму таку гімназію відкрили тільки у Коломиї (про таке рішення уряду повідомив доктор Міхал Бобжинський)[10], «невдахою» став також Чортків[11].

Спочатку гімназія мала бути утраквістичною (двомовною) — з викладанням українською та польською мовами[12]. Але з причини національної «незарадности»[13], тиск поляків, недбальство тодішніх очільників галицьких українців, національну несвідомість оо. василіян[14], які віддали Бучацьку цісарсько-королівську школу («K. K. Kreishauptschule»), рішення міської ради з юдейською більшістю, яка хотіла, щоб їх діти ставали «полякамі мойзешовеґо визнаня», постала як державна гімназія. За одними відомостями, гімназистів навчали польською мовою[15], за іншими — також німецькою.

Найвищим розпорядженням від 18 січня 1892 василіянську гімназію з 1 вересня 1893 перейменовували на державну[16][17][18] (в інших томах видання «Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem» ствердили, вочевидь, помилково, що це перейменування відбулося 1 вересня 1903 на основі акту від 18 січня 1902[19][20]). З навчального року 1893/94 діяла як нижча державна гімназія[21], також у джерелах 1895 року заклад згаданий як цісарсько-королівська нижча гімназія[18].

На основі рескрипту Міністерства віросповідань та освіти Австро-Угорщини від 5 серпня 1898 року (№ 14912) з 1 вересня 1898 року в гімназії відкривався 5-й клас, також заклад отримував протягом наступних років право доповнення кількості класів до кількості, необхідної для вищої гімназії[22]. Гімназія з 1899 року діяла в новозбудованому приміщенні.

Багато українців не хотіли віддавати сюди дітей навчатися з причини спольщення (полонізації).

За приписами, учні повинні були мати однострій:

  • темної синьої барви штани (дозволялись чорні),
  • темно-червону блюзу (піджак) зі стоячим ковніром, на якому з обох сторін були нашиті паски (для 4-х перших (нижчих) класів посріблені, для вищих позолочені; кількість залежала від класу (від 1 до 4)
  • тверду стоячу шапку кольору блюзи з дашком, над яким посередині знаходилась позолочена чи посрібнена буква G (в українських гімназіях буква Ґ була кириличною)[23].

6 липня 1909 під час 41-го засідання XIX сесії Палати послів австрійської Державної Ради (Райхсрат) посол від округу № 60 В'ячеслав Будзиновський вніс інтерпеляцію щодо спольщення учнів-русинів (українців) викладачами Бучацької ц.-к. гімназії[24].

19201921 навчальний рік розпочався 2 листопада, оскільки перед цим місто захопили та спустошили більшовики[25].

В останні роки польської окупації, як і тодішній Бучацький ліцей, була коедукаційною — тобто разом навчались і хлопці, і дівчата.

За спогадами колишнього учня Ярослава Сороки, у 1939 році плата за навчання складала 210 злотих[26].

Будівля, проект, архітектори

1895 року гміна міста Бучача приступила до будівнитцва нового приміщення гімназії, взявши позику 70000 золотих ринських та отримавши урядову субвенцію 20000. План будинку затвердило Міністерство освіти. Однак цих коштів вистачило тільки на будівнитво «коробки». За розрахунками керівника будівництва — цісарсько-короліського ад'юнкта будівництва Адама Топольніцького (Adam Topolnicki) — треба було ще 60000 золотих ринських. Ці кошти гміна не могла позичити, тому на початку 1896 року будівництво призупинилось. Тому гміна міста Бучача вирішила продати незавершене приміщення державі, яка й виділила кошти на закінчення робіт, які тривали до кінця 1898 року[27].

За даними бучананина-емігранта Івана Бобика, будівля гімназії споруджена у 1897—1898 роках[28]. Нині на фасаді помітні два числа, одне з яких — 1898[29]). Будівництву та заснуванню гімназії, зокрема, сприяв власник маєтку в Золотому Потоці Влодзімєж Іполіт Ґнєвош[30]. На другому[31] поверсі була каплиця (т. зв. авлея), в якій відправлялися богослужіння виключно для учнів[32].

7 січня 1899 намісник граф Лєон Пінінський відправив телеграму бучацькому повітовому старості[33], доктору Чеславу Нєвядомському (Czesław Niewiadomski)[34], в якій висловив побажання, щоб урочисте відкриття та освячення гімназії відбулось за його участи 10 січня[33]. Серед гостей урочистостей були: греко- і римо-католицький парохи Теодор Теляковський і Станіслав Громницький, посол до австрійської Державної ради (Reichsrat) від Бучацького повіту барон Мар'ян Блажовський, повітовий віце-маршалок доктор Едвард Кшижановський, мистецтвознавець Ян Антонєвич-Болоз, шамбеляни Еміль Потоцький, Францішек Городиський, Артур Заремба Цєлєцький, керівник християнської гміни Антоній Левицький, бурмістр Бучача Беріш Штерн[35].

15 грудня 1899 обидва католицькі парохи Бучача, яким допомагали катехити двох обрядів, посвятили гімназійну каплицю[36]. 1899 року посвятили та урочисто відкрили пам'ятну дошку Янові Оберцу (1834—1899, ц.-к. капітан крайової оборони), який записав для потреб гімназії свій маєток близько 50000 золотих ринських[37].

За даними польських дослідників Анни Чиж (Anna Czyż), Бартломея Ґутовського (Bartłomiej Gutowski), авторами проекту були львівські архітектори Іполіт Слівінський і Тадеуш Мостовський[38]. За даними українських джерел, авторами проекту були архітектори Топольніцький та Джованні Батіста Феррарі[39][40]

У приміщенні під час польсько-української війни після звільнення Бучача внаслідок Чортківської офензиви розташовувалася Начальна Команда Галицької Армії у червні 1919 року[41].

Після першої світової польський уряд віддав 6 кімнат для користування повітовому староству[42].

Зазнала пошкоджень під час німецько-радянської війни. Була відновлена (але не у відповідності з первинним виглядом) на початку 1950-х років.

Свого часу у сферичних нішах на фасаді будівлі розташовувалися погруддя трьох польських поетів, яких поляки вважають провісниками: Юліуша Словацького, Адама Міцкевича, Зиґмунта Красінського[38][38][43]. Наразі невідомо точно, коли їх звідти усунули[44].

Відомі люди

Викладачі

Також: І. Бабський, Юзеф Блаут, Юзеф Бужиньский, Юзеф Хлєбек, Семен Дорундяк, о. Теодор Двуліт, Юзеф Мазур, кс. Юзеф Сцісловский, Ф. Ґутовський, Леопольд Стефковский та інші.

Учні, випускники

Директори

  • Юзеф Сенкєвич (призначений 1893[56])
  • Францішек Зих[57] (за твердженнями гімназистів-українців, польський шовініст[58]), перед цим працював у Дрогобицькій державній гімназії імені Франца Йосифа I[59][60][61] був членом міської ради в Дрогобичі в 1893—1894 роках.[62][63]
  • Едвард Лєвек — кар'єру розпочав за Австро-Угорщини, закінчив 1932 року, був польським патріотом, але не шовіністом, справедливо ставився до всіх учнів
  • Тадеуш Позняк (зокрема, у 1932—1933 роках)[64], ймовірно, українського походження, був одружений з українкою, мав зв'язки в міністерстві освіти, став шкільним куратором[65]
  • Ян Шайтер — поляк зі Сілезії, був директором в останні роки перед ІІ-ю світовою[66]

Примітки

  1. Гимназія в Бучачи // Діло. – 1890. – 1 січня.
  2. Бесїда посла Юліяна Романчука // Діло. – 1889. – 21 жовтня.
  3. Pogadanki budżetowe // Kurjer Lwowski. — 1890. — № 74 (15 marca). — S. 1. (пол.)
  4. Listy z kraju. Buczacz // Kurjer Lwowski. — 1892. — № 212 (31 lipca). — S. 2. (пол.)
  5. Нова ґімназія. З Бучача пишуть // Діло. — 1889. — 28 жовтня.
  6. В справі ґімназії в Бучачи // Діло. – 1891. – 13 липня.
  7. Будова будинку ґімназіяльного в Бучачи // Діло. – 1892. – 3 березня.
  8. Лукань, Р. ЧСВВ. Причинки до історії Бучацьких шкіл… — С. 766.
  9. ЦДІА Львова. — Ф. 178, опис 3, од. зберігання 24(1, 7)
  10. Nowe ruskie gimnazjum w Kołomyi // Kurjer Lwowski. — 1892. — № 83 (23 marca). — S. 5. (пол.)
  11. З історії заснування української гімназії у м. Коломиї.
  12. Коцик, Р. Бучач при кінці ХІХ-го і з початком ХХ-го століття // Бучач і Бучаччина… — С. 175.
  13. Д-р Гузар, М. Державна гімназія в Бучачі… — С. 188.
  14. Вочевидь, через поширене тоді москалофільство.
  15. Коцик, Р. Бучач при кінці ХІХ-го і з початком ХХ-го століття… — С. 175—176.
  16. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1899. — Lwów, 1899. — S. 451.
  17. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1901. — Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1901. — S. 451.
  18. 18,0 18,1 Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1895. — Lwów : drukarnia Wł. Łozińskiego, 1895. — S. 378.
  19. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1907. — Lwów, 1907. — S. 491.
  20. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1909. — Lwów, 1909. — S. 535.
  21. Sprawozdanie, 1900. — S. 5.
  22. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1911. — Lwów, 1911. — S. 558.
  23. Д-р Гузар, М. Державна гімназія в Бучачі… — С. 189.
  24. Izba posłów. Nagłe wnioski ruskie // Kurjer Lwowski. — 1909. — № 341 (7 lipca). — S. 1. (пол.)
  25. Sprawozdanie Dyrekcyi Gimnazyum Państwowego w Buczaczu za rok szkolny 1920/21. — Buczacz : Nakładem Funduszu Naukowego, z Drukarni i litografii Stanisława Chowańca w Stanisławówie, 1921. — S. 5. (пол.)
  26. Синенька, О. За рідний край, за нарід свій. — Тернопіль : Воля, 2003. — С. 65. — ISBN 966-528-174-7.
  27. Sprawozdanie, 1900. — S. 5—6.
  28. Бобик, І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина… — С. 453.
  29. https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/3d/Buchach-Shkilna-4-15088743.jpg
  30. Lasocki, Z., Kieniewicz, S. Gniewosz Włodzimierz Hipolit (1838—1909) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. — T. VIIІ/2. — Zeszyt 37. — S. 149. (пол.)
  31. У джерелі — першому; за тодішніми правилами нинішній перший поверх називався партерним
  32. Д-р Гузар, М. Державна гімназія в Бучачі… — С. 188.
  33. 33,0 33,1 Sprawozdanie, 1900. — S. 6.
  34. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1899. — Lwów, 1899. — S. 17. (пол.)
  35. Там само. — S. 7.
  36. Sprawozdanie, 1900. — S. 12.
  37. Sprawozdanie, 1900. — S. 21.
  38. 38,0 38,1 38,2 Czyż, Gutowski, s. 22.
  39. Бучач. Фотопутівник / автор тексту М. Козак, літредактор П. Бубній. — Тернопіль : ВАТ «Збруч», 2010. — С. 16.
  40. Можна припустити, що автором початкового проекту був Д. Б. Феррарі за участі будівничого Топольніцького (Topolnicki), оскільки будівництво ґміна міста Бучача розпочинала власними силами, а вже потім львівські архітектори Слівінський (Śliwiński) і Мостовський (Mostowski) або розробили новий проект, або видозмінили початковий.
  41. Шухевич, С. Спомини з Української-Галицької Армії (1918–1920). — Львів : видавнича кооператива «Червона Калина», 1929. — С. ?
  42. Sprawozdanie, 1928/29. — S. 15.
  43. Стара світлина з погруддями польських поетів
  44. Правдоподібно, це б мали зробити совіти або нацисти.
  45. повішений на церковній брамі в селі ЗубреціProboszcz znad rzeki Strypy. — 6:25—6:28.
  46. Gaweł, B., Zych, F. XV. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1914. — Buczacz : Nakładem Funduszu Naukowego, Czcionkami Drukarni J. Müllera w Buczaczu, 1914. — S. 97.
  47. 47,0 47,1 Д-р Мельник, П. Бучацька гімназія в 20-х і 30-х роках ХХ-го столілля // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 214. — (Український архів, т. XXVII).
  48. IX. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1908. — Buczacz : Nakładem Funduszu Naukowego, 1908. — S. 65. (пол.)
  49. командант куреню УГА → див.: Уніят, В. Мідюн Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 398. — ISBN 978-966-528-318-8.
  50. VI. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1905. — Buczacz : Nakładem Funduszu Naukowego, 1905. — S. 57. (пол.)
  51. Zmarł nestor polskich astronomów — prof. Antoni Opolski (пол.)
  52. Островерха, М. Обніжками на битий шлях. — Ню Йорк : Dnipro, 1957. — С. 17—19.
  53. Мельничук, Б., Головин, Б. Шпитковський Іван-Юліян Владиславович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 649. — ISBN 978-966-528-279-2.
  54. Мазурак, Я. Бережанщина літературна. Біографічний довідник. — Бережани—Тернопіль : Вектор, 2014. — С. 170. — (Бережанська енциклопедія в іменах. Кн. 1).
  55. Мазурак, Я. Бережанщина літературна… — С. 174.
  56. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Jaśle za rok 1893. — Jasło, 1893. — S. 5.
  57. Михайло Островерха назвав його Юзефом → див.: Островерха, М. Обніжками на битий шлях… — С. 19.
  58. Батько польського палеонтолога Владислава Зиха, який народився в Бучачі див.: Pałaszewska, M. Pamiętniki po Władysławie Zychu // Niepodległość i Pamięć. — 2006. — № 24. — S. 347. (пол.)
  59. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum Realnego im. Franciszka Jóżefa w Drohobyczu za rok 1890. — S. 42.
  60. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum Realnego im. Franciszka Jóżefa w Drohobyczu za rok 1891. — S. 70.
  61. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum Realnego im. Franciszka Jóżefa w Drohobyczu za rok 1892. — S. 45.
  62. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum Realnego im. Franciszka Jóżefa w Drohobyczu za rok 1893. — S. 41.
  63. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum Realnego im. Franciszka Jóżefa w Drohobyczu za rok 1894. — S. 43.
  64. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1932. — S. I. (пол.)
  65. Мельник, П. Бучацька гімназія в 20-их і 30-их роках ХХ століття // Бучач і Бучаччина… — С. 209.
  66. Залеський, О. Наше шкільництво, від сивої давнини по 1939 рік // Бучач і Бучаччина… — С. 828.

Джерела

  • Д-р Гузар, М. Державна гімназія в Бучачі перед першою світовою війною // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 188—196. — (Український архів, т. XXVII).
  • Лукань, Р. ЧСВВ. Причинки до історії Бучацьких шкіл // Записки Чину Святого Василія Великого. — Т. IV. — Вип. 3—4. — С. 759—772.
  • Пасічник, П. Учнів Бучацької гімназії забирали з-за шкільної парти… і вивозили у Сибір // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 182—183. — ISBN 978-966-528-289-1.
  • Стоцький, Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні. До 300-ліття заснування. — Жовква : Місіонар, 2011. — 216 с. + 24 с. вкл. — ISBN 978-966-658-239-6.
  • Czyż, A. S., Gutowski, B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — zeszyt 3. — 254 s., 118 il. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C.). — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)

Посилання

Зауваги

Дмитро Лоґуш.