Борис Рудик (медик)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Учений, освітянин
Борис Рудик
Борис Рудик,квітень 2014
Борис Рудик,
квітень 2014
Народження: 22.10.1932
с. Підлісний Ялтушків, нині Барська громада, Жмеринський район, Вінницька область, Україна
Смерть: 11.12.2014
м. Тернопіль, нині Тернопільська громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: українець
size УРСР → size Україна
Родина: батько — Іван, дружина — Надія, син
Освіта: Чернівецький медичний інститут
Робота: Тернопільський державний медичний університет
Творчість: автор книг, збірників
Наукова діяльність: професор, доктор медичних наук
Громадська діяльність: голова Тернопільського обласного наукового товариства терапевтів

Бори́с Ру́дик (22 жовтня 1932, с. Підлісний Ялтушків, Вінниччина — 11 грудня 2014, м. Тернопіль) — український вчений у галузі медицини.

Життєпис

Борис Рудик народився 22 жовтня 1932 року в селі Підлісний Ялтушков[1] на Вінниччині в селянській сім'ї.

З раннього віку довелося працювати: ходити в ліс по дрова, полоти город, пасти корів. Мати хворіла на важку хворобу суглобів, швидко стала інвалідом, 1939 — репресований батько. 1946, щоб урятувати Бориса в голодні роки, його забрала сестра на Буковину, де він і закінчив середню школу. Опісля хотів вступати до вищого військового авіяційного училища, та в прийомі документів відмовили. Тому подав документи на лікувальний факультет Чернівецького медичного інституту (нині Буковинський державний медичний університет), який 1957 закінчив з відзнакою.

Працював головним лікарем сільської лікарні в Горошівцях Заставнівського району Чернівецької области.

1958 після одруження переїхав до Тернополя, працював ординатором спочатку терапевтичного, а відтак гематологічного відділів Тернопільської обласної клінічної лікарні (1958-1962), аспірантом Київського інституту вдосконалення лікарів (1962-1965), асистентом катедри шпитальної терапії Чернівецького медичного інституту (1965-1971). Працював лікарем за контрактом у м. Сфаксі в Тунісі (1967-1969).

Від 1971 — в Тернопільському медичному інституті (нині — Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського): 1975-1986 — доцент катедри факультативної терапії, 1986-1996 — завідувач катедри кардіології; від 1997 — професор катедри терапії та сімейної медицини факультету післядипломної освіти.

Від 1992 — голова Тернопільського обласного наукового товариства терапевтів, неодноразово обирався членом Всеукраїнського правління товариства терапевтів і кардіологів.

Помер 11 грудня 2014 року в місті Тернополі[2]; місце поховання автору статті невідоме[3].

Родина

Дружина Надія — лікарка-педіятриня, виховали сина.

Наукова діяльність

1966 захистив кандидатську, а 1986 — докторську дисертації («Клинико-иммунологические параллели при комплексной иммунодепрессивной терапии у больных бронхиальной астмой с аутоиммунным компонентом») з проблеми бронхіяльної астми. Керівник шести кандидатських та однієї докторської дисертації з кардіології.

Доктор медичних наук (1986), професор (1987).

Наукові зацікавлення пов'язані з вивченням імунопатологічних реакцій та їхньої корекції у хворих на алергію та автоімунні хвороби. Розробив високоефектне лікування бронхіяльної астми та гіпертонічної хвороби з використанням імуномодуляторів, бетаблокаторів та антагоністів кальцію.

Автор і співавтор понад 300 наукових праць, науково-популярних брошур, книг, збірників. Отримав два авторські свідоцтва на винаходи.

Окремі видання
  • Рудик Б. Алкоголь і захворювання внутрішніх органів / Б. Рудик. — Вид. 4-те. — Київ : Здоров’я, 1978. — 40 с.; 5-е видання — 1980.
  • Рудик Б. І. Куріння шкодить здоров’ю / Б. Рудик. — Київ : Здоров’я, 1979. — 32 с.; 2-е видання — 1981.
  • Рудик Б. І. Геріатрична кардіологія : вибрані лекції з кардіології / Б. І. Рудик. — Тернопіль, 1990. — 35 с.
  • Рудик Б. І. Лікування гіпертонічної хвороби : лекція / Б. І. Рудик. — Тернопіль, 1990. — 28 с.
  • Рудик Б. І. Вибрані лекції з кардіології / Б. І. Рудик, О. М. Барна. — Тернопіль : Збруч, 1995. — 68 с.; 2-е видання, 2002, 369 с.; 3-є видання, 2005, 515 с.
  • Довідник фельдшера : у 2-х книгах / за ред. М. А. Андрейчина. — Київ : Здоров’я, 1997 — Кн. 1. — 664 с.
  • Приказки та афоризми про здоров'я, хвороби, життя і алкоголь / упоряд. та вступ. слово Б. І. Рудик. — Тернопіль : Укрмедкнига. (4 видання)
  • Рудик Б. І. Спогади старого лікаря / Б. І. Рудик. — Тернопіль : Укрмедкнига, 2006. — 128 с.

Джерела

Основні

  • Щербак Л., Ярема Н. Рудик Борис Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 204. — ISBN 978-966-528-279-2.
  • «Взірець вчителя, вченого-дослідника» /  Медична академія. — 2012. — № 20 (20 жовт.). — С. 8. — (Ювілей).
  • «Взірець вчителя, вченого-дослідника» /  Університетська лікарня. — 2012. — № 20 (30 жовт.). — С. 8. — (З роси й води!).

Додаткові

  • Барна О. Борис Іванович Рудик. Прощальне слово  / Ольга Барна // Мистецтво лікування. — 2014. — № 9-10 (?.). — С. 56.
  • Буська О. Про медицину афористично / Оксана Буська // Медична академія. — 2012. — № 8 (21 квіт.). — С. 10. — (Калейдоскоп).
  • Гулько Я. Тож будьте здорові у новому році і завжди! / Ярослав Гулько // Тернопіль вечірній. — 1999. — № ? (16 січ.). — С. ?.
  • Його серце стихло навічно /  Медична академія. — 2014. — № 24 (30 груд.). — С. 10. — (Втрата).
  • Сімдесятий жовтень професора Бориса Рудика /  Медична академія. — 2012. — № 21 (жовтень.). — С. 2. — (Вітаємо).
  • Тивонюк Г. Настільна книга лікарів і студентів / Г. Тивонюк, Я. Якимець // Медична академія. — 2006. — № 8 (?.). — С. 7.
  • Хміляр Л. Борис Рудик: «Інколи гарний афоризм дає більше інформації, ніж прочитана книжка» / Л. Хміляр // Свобода. — 2014. — № 11 (7 черв.). — С. 4. — (Автора!).
  • Хміляр Л. Пам'ять про нього світла / Лідія Хміляр // Медична академія. — 2016. — № 16 (30 серп.). — С. 15-16. — (До 60-річчя ТДМУ).

Покликання

Примітки

  1. ↑ На час народження — село Вінницької области УРСР, нині — у складі Барської громади Жмеринського району Вінницької области України.
  2. ↑ Його серце стихло навічно /  Медична академія. — 2014. — № ? (30 груд.). — С. 10.
  3. ↑ Власне дослідження Миколи Василечка.

Зауваги