Богдан Когут (громадсько-політичний діяч)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Громадський діяч
Богдан Когут
Богдан Когут
Богдан Когут
Народження: 31.01.1930
с. Терпилівка, Підволочиський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 11.06.2015
м. Тернопіль, Тернопільська область, Україна
Громадянство: українець
size Польща → size УРСРsize Україна
Родина: батько — Євген, дружина — Дарина з роду Камінських
Освіта: школа в Терпилівці, гімназія товариства «Рідна Школа» (Тернопіль), Тернопільска СШ № 1, вечірня школа, три курси політехнічного інституту
Військова служба: 1954—1958, залізничний батальйон, Урал, Казахстан
Громадська діяльність: співзасновник і голова Тернопільської обласної спілки політв'язнів і репресованих
Відзнаки: Орден «За заслуги» III ступеня та инші відзнаки

Богдан Когут (31 січня 1930, с. Терпилівка, Польща — 11 червня 2015[1], м. Тернопіль, Україна) — український громадсько-політичний діяч, член Юнацтва ОУН (1945). Співзасновник Тернопільської обласної спілки політв'язнів і репресованих, нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня (2006).

Життєпис

Богдан Когут народився 31 січня 1930 року в Терпилівці Новосільської ґміни Збаразького повіту Тарнопольського воєводства Польської республіки (нині Підволочиський район Тернопільської області, Україна) в селянській сім'ї Євгена Когута[2].

Навчався у початковій школі в рідному селі, в Тернополі за німців — в українській гімназії товариства «Рідна школа» (1942—1944), після повернення совітів перевівся до школи сусіднього села Лозівки, де протягом 1944—1946 закінчив семирічку, потім з 8 по 10 класи продовжив навчання в середній школі № 1 у Тернополі (нині українська гімназія імені Івана Франка).

Підпільну діяльність розпочав 15-річним юнаком у липні 1945, коли вступив до лав молодіжної ОУН. Присягу складав у рідній Терпилівці в районового провідника на псевдо «Остап». Почав виконувати обов'язки зв'язкового.

30 жовтня 1948 року о 5 ранку до квартири по вул. Німцевича (пізніше Котовського, нині Полковника Д. Нечая), що на Новому Світі в Тернополі вдерлися енкаведисти. Після арешту доставили до осідку НКВС, що по вул. Коперника та запроторили в підземні каземати. Після кількох місяців перебування там його перевели до Тернопільської тюрми. На саме Різдво 1950 року зачитали вирок — засуджений на 10 років виправно-трудових таборів — і повезли у «столипінських» вагонах з ґратами до м. Львова у пересильну тюрму, звідки в лютому-березні етапували у м. Воркуту (нині Республіка Комі, РФ). На роботу направили до 7-ї шахти, потім перевели до 11-ї і насамкінець до шахти № 9/10. Там з однодумцями створили підпільну організацію. На 300-річчя Переяславської угоди Богдан Когут написав відозву про її негативні наслідки для України, яку розповсюдили серед політв'язнів. У червні 1954 року сина-політв'язня відвідав батько Євген. У квітні того ж року відпустили за амністією як малолітнього політв'язня.

1954 року повернувся до рідної Терпилівки, та вже у вересні його забрали до армії в залізничний батальйон, спочатку на Урал, а потім перекинули в Казахстан до м. Кокчетава «піднімати» цілину та будувати залізницю. Повернувся додому в січні 1958 року.

Працював майстром-будівельником в облспоживспілці у м. Збаражі, пізніше — в Тернополі на складі металів «Машзаводу», від 1966 — постачальником на Тернопільському комбайновому заводі.

На початку 1959 року зустрів майбутню дружину Дарію з роду Камінських з м-ка Гримайлова. Того ж року підпільно взяли шлюб у церкві села Буцики, а 21 листопада, на свято Архистратига Михаїла, відгуляли скромне весілля.

1961 здобув середню освіту, закінчивши вечірню школу. Поступив до Тернопільського політехнічного інституту, але після третього курсу припинив навчання за сімейними обставинами.

Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х Богдан Когут стає членом Народного Руху України та Спілки політв'язнів і репресованих. У 1994 році вступає до лав Конгресу українських націоналістів та обирається членом проводу обласної організації.

У 1990 — співзасновник Тернопільської обласної спілки політв'язнів і репресованих, від червня 2002 по серпень 2008 — її голова.

Помер Богдан Когут 11 червня 2015 року, похований на Микулинецькому цвинтарі м. Тернополя.

Нагороди

Почесні відзнаки
  • «60-річчя створення УПА»,
  • «70-річчя створення УПА»,
  • «50 років Норильського повстання»,
  • «100-річчя від дня народження Головного провідника ОУН Степана Бандери»,
  • «100-річчя від дня народження Романа Шухевича»,
  • «50 років Кенгірського повстання».

Примітки

Джерела

Посилання

Зауваги