Бережанський район
|
| Бережанський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна: |  Україна
| ||||
| Область: |  Тернопільська область
| ||||
| Основні дані | |||||
| Заснування: | 17 січня 1940 | ||||
| Скасування: | 17 липня 2020 | ||||
| Населення: | 41 654 (на початок 2014) | ||||
| Площа: | 661 (на початок 2014) км² | ||||
| Густота населення: | 63 осіб/км² | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Обласний центр: | Тернопіль | ||||
| Районний центр: | Бережани | ||||
| Міські ради: | 1 | ||||
| Міста: | 1 | ||||
| Села: | 56 | ||||
| Місцева влада | |||||
| Обласна рада: | Тернопільська обласна рада | ||||
| Районна рада: | Бережанська районна рада | ||||
Бережанський район — колишня адміністративно-територіяльна одиниця на заході Тернопільської области. Районний центр — м. Бережани.
Зміст
Історія
- Передісторія
Територія Бережанського району була заселена ще в добу пізнього палеоліту (38 тисяч років до н. е.).
Наприкінці ХХ століття увійшла до Русі, потім — до Галицько-Волинської держави. XIV—XVIII ст. Бережанщина перебувала під владою Польщі, 1772—1918 — Австрії. Від листопада 1918 до липня 1919 належала до ЗУНР, 1919—1939 — знову до Польщі, від вересня 1939 — до УРСР.
Від кінця XIX століття до 1939 тут діяли товариства «Просвіта», «Сільський господар», «Учительська громада», «Січ», «Сокіл», «Пласт», «Українська бесіда», «Рідна школа». В Першу світову війну на території краю тривали бої між австрійською і російською арміями, воювали УСС, чимало сіл було зруйновано. 1930 більшість населених пунктів Бережанського повіту зазнали «пацифікації». Від 1930-х розгорнули діяльність підпільні групи ОУН.
- Власне район
Бережанський район утворено 17 січня 1940 Указом Президії Верховної Ради УРСР[1].
У 1963 до Бережанського району увійшли населені пункти ліквідованого Підгаєцького району, який знову відновлений 1991.
У 1940-их — на початку 1950-х у районі активно діяли групи УПА. В серпні 1943 поблизу Бережан відбувся Великий (3-й Надзвичайний) Збір ОУН.
Район ліквідовано 17 липня 2020 Постановою Верховної Ради України № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»[2].
Розташування
Район розташовувався у межах Західноподільського горбогір'я (максимальна висота — 443 м) і розчленовувався лівою притокою Дністра — р. Золотою Липою.
Межував зі Зборівським (на північному сході), Козівським (на сході), Підгаєцьким (на півдні) районами Тернопільської, Рогатинським (на заході) Івано-Франківської та Перемишлянським (на північному заході) і Золочівським (на півночі) Львівської областей.
Відомости
Площа району складала 661 км² (4,8% території области). У районі було 1 місто, 56 сіл. Відстань від районного центру до Тернополя: шосейною дорогою — 53 км, залізницею — 72 км.
Річкову систему складали Золота Липа, Ценівка, Нараївка, Бибелька та їхні притоки. Ліси займали 218,8 км². На території району існували Галицький ботанічний заказник та Раївський парк — пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, инші об’єкти природно-заповідного фонду.
На території району були поклади глини, вапняків, кварцових пісків, торфу, значні запаси каменю; ґрунти — опідзолені чорноземи, темно-сірі опідзолені та ясно-сірі лісові.
Населення
На початок 2003 в районі проживало близько 44 600 осіб; з них 96 % — українці, проживали також росіяни, білоруси, поляки, євреї, татари.
На початок 2014 — 41 654 особи у т. ч. сільського 23 390 осіб (56,2%), щільність — 63 особи/км².
665 жителів району загинули в рядах Радянської армії під час німецько-радянської війни.
Релігія
На початок 2004 в районі було зареєстровано 77 релігійних громад: 44 — УГКЦ, 11 — УАПЦ, 7 — УПЦ КП, 11 — РКЦ, 3 — ЄХБ, 1 — Свідків Єгови.
Господарство
У радянський період сільське господарство було колективізоване.
На початок 2014 в районі працювало 14 промислових підприємств, у тому числі Підвисоцький завод будматеріялів, Бережанський цегельний завод «Керамік», Рогачинський завод скловиробів ТОВ «Декор».
Освіта і культура
У листопаді 1990 відновило діяльність товариство «Просвіта».
На початок 2014 функціонувало 20 дошкільних навчальних закладів; 44 загальноосвітні навчальні заклади (гімназія, 2 школи-інтернати, 13 шкіл I—III ступенів, 14 шкіл I—II ступенів, 14 шкіл I ступеня, у т. ч. 8 НВК); Бережанський агротехнічний інститут. Діяли Будинок творчости школярів, станція юних техніків, еколого-натуралістичний центр, школа мистецтв, музична школа, дитячо-юнацька спортивна школа, 8 Будинків культури, 35 клюбів, 43 бібліотеки, 7 музеїв.
Охорона здоров’я
На початок 2014 діяли центральна районна лікарня, обласний тубдиспансер, дитячий гастроентерологічний санаторій, 6 амбулаторій загальної практики сімейної медицини, 8 ФАПів, 26 фельдшерських пунктів.
Спорт і туризм
На початок 2014 існували футбольні клуби «Сокіл» та «Нива», туристично-інформаційний центр «Бережінфо».
Джерела
Основні
- Висоцький, Р., Заставецька, О., Синишин, І. Бережанський район // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 108—109. — ISBN 966-528-197-6.
- Бережанський район // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 345. — ISBN 978-966-457-228-3.
Примітки
- ↑ Мельник, І. Утворення радянських областей у Західній Україні / Ігор Мельник // Zbruč. — 2014. — 4 груд.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів».
Зауваги
