Бариш

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Бариш
Barysh historcal gerb.png
Герб
Країна: size Україна
Область: size Тернопільська область
Район: size Бучацький район
Тип: село
Основні дані
Населення: 2257
Площа: 9,193[1] км²
Густота населення: 245,51 осіб/км²
Поштовий індекс: 48424
Телефонний код: 03544
Географічні дані
Географічні координати: Шаблон:Coord
Місцева влада
Сільська рада: Бариська сільська рада
Сільський голова: Федущак Мирон Олексійович

Баришсело Бучацького району на Тернопільщині, Україна.

Загальні відомості

Розташоване на березі р. Баришки — лівої притоки Дністра, за 15 км від райцентру і 14 км від найближчої залізничної станції Бучач. Населення 2257 особи (2014)[2] Центр сільради, до якої приєднано хутори Гаї Бариські та Гутишино. 1559 року отримало маґдебурзьке право.

Назва

На думку дослідників, село Бариш свою назву дістало не від слова бариш«прибуток», а від слова «бар»'«мокре місце між горами», «глибокий, стрімкий яр» (у праслов'янську епоху — «калюжа»). Походження і первинне значення слова остаточно не з'ясовані. У більшості слов'янських мов слово бар означає «калюжа»[3].

Історія

Середньовіччя

Перша письмова згадка походить з 1393 року (за матеріалами Львівської архидієцезії).[2]

Польський дослідник Владислав Семкович (Władysław Semkowicz) припускав, що за часів короля Владислава II Яґайла належало Бучацьким-Абданкам, які підписувалися також з Язловця та Монастириськ — тобто Язловецьким[4], Монастирським.

У виданні «Akta grodzkie i ziemskie» (Т. 12, записи від 21 грудня 1439) згадуються Гриць і Зан з Бориша (Hricz et Zan de Borischa) у справі № 711 і Станіслав з Бариша (Stanislao de Barischa) у справі № 731)[5].

Поселення над річкою Бариш (Баріс) відоме з 1454 року (писемна згадка, дідич — Теодорик з Бучача Язловецький).[6] 1465 р. дідичами були сини Теодорика з Бучача Язловецького Міхал та Ян. 1490 дідичем Верхнього Бариша був Ян Монастирський[6] (за іншою версією, 1469 року належало Бучацьким гербу Абданк, з 1558 — Язловецьким).

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі та ще 2 лани тимчасово вільної[7].

1559 року польський король Сиґізмунд ІІ Авґуст надав дідичу поселення — кам'янецькому каштеляну Миколаю з Бучача Язловецькому привілей на перетворення Бариша в місто з маґдебурзьким правом[4]. За наявними даними, кам'янецький каштелян[8] Миколай Язловецький-Монастирський помер в 1555, тому, дуже ймовірно, привілей був наданий вже після його смерті. Містечко мало право на ярмарок (в п'ятницю після свята Відвідин Дівою Марією Єлизавети); діяли кілька солодовень, млини. Біля 1630 р. дідичами стали Потоцькі, зокрема, 1652Ян Потоцький, 1687 — його син Стефан Александер, потім — Микола Василь[9].

У результаті нападів турків і татар (зокрема, в 1621) містечко занепало. Його відродження розпочалося після 1687 року за сприяння С. А. Потоцького.

Австрійський період

Місто мало статус «домінії Бариш» у Станиславівському окрузі й у зв'язку з цим отримало в середині XIX ст. печатку з гербом: у полі щита — серп. Нові дідичі — шляхтичі Шавловські — привезли із західної Польщі багато поселенців.

1786 року з ліцитації маєток у містечку придбала вдова Станіслава Коссаковського Катажина з Потоцьких за 176 тисяч золотом[10].

1800 р. — початок будівництва костелу (існує сьогодні, фундатор — дідич Каєтан Потоцький[11]).

Міжвоєнний період

Бариш мав статус міста до Другої світової війни. Діяли каса ощадності та позичок (із 1904), товариство «Січ»1912) — читальня «Просвіти».

1938 року Бариш мало статус містечка, у ньому проживали 1250 греко-католиків, 4000 римо-католиків, 290 євреїв. 35 осіб емігрували за кордон. Як бачимо, легким життя української громади не було, особливо під час пацифікації.

Діяли 7-класова чоловіча та жіноча утраквістична школи, 2 школи експоновані 2-класові, де мова викладання була польська. Були братства тверезості і братство Найсвятішого Серця Ісуса Христа (200 членів), Марійська Дружина Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (50 членів), парафіяльна читальня «Скала» (50 членів)[12].

Післявоєнний період

Після повторного приходу більшовиків повернулись і умови тоталітарного режиму зі всіма своїми «атрибутами». Після війни поляків переселено за новий кордон, зокрема, ксьондз Юзеф Мороз виїхав разом з останньою групою поляків 23 вересня 1945; ключі від костелу він передав районній владі, ключі від плебанії — місцевій. Костел був перетворений на магазин-склад, в крипті зберігали міндобрива. Був знищений орган. Теперішній ФАП — колишня плебанія[13]. Останній транспорт з Бариша виїхав у вересні 1945[14].

Географія

Розташоване на березі р. Баришки — лівої притоки Дністра, за 15 км від райцентру і 14 км від найближчої залізничної станції Бучач. Населення 2494 особи (2003).

Релігія

У селі є каплички на вулицях Великий Кут, Горішнє Завалля, Голиївка, Зелена, а також на хуторі Гутишино.

Польський досдідник Рафал Квіріні-Поплавський припускає, що римо-католицька парафія в Бариші постала одночасно з набуттям маґдебурґії. Пізніше костел перейшов до рук протестантів (ймовірно, кальвіністів, яким був дідич Єжи Язловецький — син Миколая Язловецького-Монастирського), бо реляція (доповідна записка) архиєпископа Яна Димітра Соліковського за 1600 р. вказує, що костел перейшов до католиків від протестантів. Новий дідич Геронім Язловецький сприяв відновленню парафії в 1602 р.[16]

Пам'ятки

Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни

У селі насипана символічна могила УСС (1991).

Споруджено:

  • пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967; скульптор Омелян Ментус);
  • пам’ятний знак «Тризуб» на честь 10-ї річниці незалежності України (2001).
  • встановлено
    • фігура Матері Божої (2000);
    • фігура Архістратига Михаїла (2004);
    • фігура Святого Миколая (2012);[17]
    • кам’яний хрест (кін. 19 ст.) на честь скасування панщини, спорудже- но символічну могилу УСС (1991; кам’яна);

Є могили, де поховані усусуси (відновлена 1991) та перепоховані останки 10-х односельців-членів ОУН і УПА, загиблих у березні 1948 (1990).

Соціальна сфера

Діють ЗОШ I–III ступенів, Будинок культури, бібліотека, поштове відділення, аптека.

У селі також розташований геріатричний центр для самотніх людей. Біля нього встановлена та освячена у 2012 році фігура святого Миколая.

Господарство

У селі працюють столярний цех, млин, три пилорами, магазини.

Населення

Відомі люди

Народилися

Пов'язані з Баришем

Почесний громадянин Бариша

Звання почесного громадянина Бариша присвоюється за активне сприяння місцевій територіальній громаді в здійсненні благоустрою, підведенні газу до сільських осель, велику спонсорську та практичну допомогу щодо поліпшення добробуту односельців.

Парохи

Дідичі, власники маєтку

  • Леон Марцін Шавловський, хорунжий теребовельський 1780
  • Вінцентій Ґабріель з Михаловиць Шавловський
  • Ромуальд Міхал Шавловський
  • Тит Ромуальд Ян Непомуцен з Шавлова Шавловський[24]
  • Станіслав Марцін Шавловський
  • представники родини Свидригайло-Свідерських[25].

Примітки

  1. с. Бариш, Тернопільська область, Бучацький район // Сайт ВР України.
  2. 2,0 2,1 Мельничук, Уніят, с. 593.
  3. Коваль, А. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України: Науково-поп. видання. — К. : Либідь, 2001. — С. .
  4. 4,0 4,1 Quirini-Popławski, s. 13.
  5. Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12. — № 731. — S. 75.
  6. 6,0 6,1 Quirini-Popławski, s. 13 (прим.).
  7. Zródla dziejowe. — T. XVIII : Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. — Cz. I: Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta i Wolfa, 1902. — S. 170.
  8. Родовід Язловецьких (пол.)
  9. Quirini-Popławski, s. 14.
  10. Krakowski, B. Kossakowska Katarzyna z Potockich (1722–1803) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1969. — T. ХIV. — S. 257.
  11. Quirini-Popławski, s. 16.
  12. Шематизм всего клира греко-католицької епархії Станиславівської на рік Божий 1938
  13. Quirini-Popławski, s. 19.
  14. Komański, H., Siekierka, S. Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na Polakach w województwie tarnopolskim 1939–1946. — Wrocław, 2006. — S. 144.
  15. Quirini-Popławski, s. 16—18.
  16. Quirini-Popławski, s. 15.
  17. Фігура Святого Миколая
  18. Іноді — Зофійовський, помер 1898 → див.: о. Теодор Цегельський // Сайт Лідії Купчик.
  19. Іван Зафійовський нар. 1852 пом. 23 жовтня 1900 // Родовід.
  20. Порфирій Мандичевський нар. 1823 пом. 1881 // Родовід.
  21. Чорновол, І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — C. 158.
  22. Шаблій, О. Володимир Кубійович: енциклопедія життя і творення. — Париж—Львів : Фенікс, 1996. — С. .
  23. о. Теодор Цегельський // Сайт Лідії Купчик.
  24. Dunin-Borkowski, J. S.. Rocznik szlachty polskiej. — Lwów, 1883. — Т. II. — S. 691.
  25. Puchała, s. 184.

Джерела

  • Łoziński, W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 83. (пол.)
  • Puchała, S. Kresowy Barysz i okolice. — Sobótka, 2017. — ISBN 978-83-94854-00-3. (пол.)
  • Quirini-Popławski, R. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Baryszu // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — S. 13—26. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)

Посилання

Зауваги

Першу версію цієї статті започаткував Микола Василечко.


••• Бучацький район •••
Міста Бучач
Селища Золотий Потік
Села БаришБерем'яниБілявинціБобулинціБроваріВерб'ятинВозилівГубинДоброполеДулібиЖизномирЖнибородиЗаліщикиЗаривинціЗвенигородЗеленаЗубрецьКиданівКосмиринКостільникиКурдибанівкаЛіщанціМартинівкаМатеушівкаМедведівціМиколаївкаМлинкиНабережнеНові ПетликівціНовосілкаНовоставціОзеряниОсівціПереволокаПередмістяПиляваПишківціПідзамочокПідліссяПожежаПомірціПороховаПушкаріРіпинціРублинРукомишРусилівСкоморохиСновидівСокілецьСоколівСорокиСтарі ПетликівціСтінкаТрибухівціЦвітоваЯзловець
П/Р Окремо див. Бучач
Шаблон:Магдебурзьке право на Тернопільщині