Антін Боцюрків

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Суддя, громадський діяч
Антін Боцюрків
Народження:  ?
Смерть: 5.3.1927
м-ко Товсте, нині смт, Заліщицький район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща
Освіта: вища гімназія, університет
Робота: очільник суду в Товстому
Громадська діяльність: член Бучацької ґмінної ради

Антін Боцюрків (? — 5 березня 1927, м-ко Товсте, нині смт, Україна) — український суддя, громадський діяч, благодійник. очільник місцевого суду,

Життєпис

Наразі невідомо, коли, де і в якій родині народився. Очевидно, що закінчив вищу гімназію та університет.

1886 року був практикантом[1], 1887[2], 1888[3], 1889 — авскультантом суду у Львові[4], 1890 — у Монастириську[5].

«Kurjer Lwowski» опублікував: 15 червня 1892 — звістку про призначення Антіна Боцюрківа авскультантом у Бучацькому повітовому суді[6]; 25 березня 1897 — члени Бучацької ґмінної ради судовий ад'юнкт Антін Боцюрків, директор гімназії Францішек Зих, інженер Крайового Виділу Стойовский, адвокати д-р Губріх і д-р Альтер склали мандати після конфліктів у цій раді[7]; 23 червня 1898 — призначений на посаду очільника суду в м-ку Товстому[8] (нині смт Заліщицького району); 8 грудня 1901 — отримав титул судового радника[9]; 13 вересня 1902 — після дисциплінарного слідства був звільнений з роботи «за недозволену страйкову агітацію»[10] під час селянських страйків; 25 жовтня — вища судова інстанція у Відні скасувала попередній наказ[11]; 26 січня 1914 — що він належав до кола осіб, яким варто доручити керівництво Товстим[12].

У виданні «Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem» за 1913 рік згадується як нагороджений ювілейними пам'ятними медалями для військових і жандармів та для цивільних функціонерів, ювілейним хрестом[13].

14 червня 1923 газета «Діло» опублікувала інформацію, що за його участи у Товстому зібрали 6000 польських марок для потреб фонду «Учітеся, брати мої»[14].

Виступав проти Добромильської реформи ЧСВВ, що пов'язувалося, зокрема, з діяльністю настоятеля російської православної посольської церкви у Відні протоієрея Міхаіла Раєвського, який служив протягом 42 років, фактично курирував зв’язки Росії зі слов’янами, що мешкали в Австрії, та зумів переконати багато суспільних діячів прагнути до «слов’янської держави». Проти реформи були налаштовані ряд високоповажних та відомих людей того часу — представників як духовенства, так уряду та інтелігенції (зокрема, Пантелеймон Куліш (агітував «за чистоту обряду»), доктори Михайло Король, Лев Павенцький, Еміліан Савицький, також Венедикт Площанський, Орест Авдиковський (ред. «Нового пролому»), народовці Кость Горбаль, др Теофіль Окуневський, др Ярослав Окуневський, посол Ксенофонт Охримович, Юліян Романчук, Стефан Юрик, Анатоль Вахнянин, медик Іван Куровець та багато інших), підписавши «Петиції учасників общого вєча галицьких Русинів в справі незаконно 1882 р. во власть єзуїтів переданого грекокатолицького монастиря оо. Василіян у Добромилі»[15].

Антін Боцюрків помер 5 березня 1927 в Товстому. В його некролозі, зокрема, сказано: «Покійник належав до визначніших суддів-українців і поклав на протязі своєї довголітньої… служби великі заслуги для українського населення свого округа. Чистий і непохитний характер, був… батьком та опікуном селянських мас, бо розумів, що службові обов'язки мусять іти поруч з громадянськими… у відношенні до свого народу»[16].

Примітки

  1. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1886. — Lwów : drukarnia Wł. Łozińskiego, 1886. — S. 52.
  2. Szematyzm… na rok 1887. — S. 52.
  3. Szematyzm… na rok 1888. — S. 52.
  4. Szematyzm… na rok 1889. — S. 52.
  5. Szematyzm… na rok 1890. — S. 52.
  6. Telegramy «Kurjera Lwowskiego» // Kurjer Lwowski. — 1892. — № 166. — S. 5.
  7. Z Buczacza // Kurjer Lwowski. — № 84 (25 marca). — 1897. — S. 4.
  8. Telegramy «Kurjera Lwowskiego» // Kurjer Lwowski. — 1898. — № 172. — S. 4.
  9. Osobiste // Kurjer Lwowski. — 1901. — № 340. — S. 4.
  10. Zasuspendowanie sędziego // Kurjer Lwowski. — 1902. — № 254 (13 wreśnia). — S. 4.
  11. Radca Bociurków // Kurjer Lwowski. — 1902. — № 296 (25 paździrnika). — S. 4.
  12. Listy z kraju // Kurjer Lwowski. — 1914. — № 24. — S. 9.
  13. Szematyzm… na rok 1913. — S. 122.
  14. Виказ жертв на фонд «Учітеся, брати мої» // Діло. — 1923. — Ч. 56 (14 червня). — С. 3.
  15. Протоієрей Дацюк, О. Чин святого Василія Великого Української ГрекоКатолицької Церкви у ХІХ ст. // Труди Київської духовної академії. — 2016. — № 16. — С. 318.
  16. Посмертні згадки, с. 4.

Джерела та література

Посилання

Зауваги