Антін Боцюрків

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Суддя, громадський діяч
Антін Боцюрків
Народження:  ?
Смерть: 5.03.1927
м-ко Товсте, нині смт, Заліщицький район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща
Освіта: вища гімназія, університет
Робота: очільник суду в Товстому
Громадська діяльність: член Бучацької ґмінної ради

Антін Боцюрків (? — 5 березня 1927, м-ко Товсте, нині смт, Україна) — український суддя, громадський діяч, благодійник, очільник місцевого суду.

Життєпис

Наразі невідомо, коли, де і в якій родині народився. Очевидно, що закінчив вищу гімназію та університет[1].

1886 року був практикантом[2], 1887[3], 1888[4], 1889 — авскультантом суду у Львові[5], 1890 — у Монастириськах[6].

«Kurjer Lwowski» опублікував наступні відомості: 15 червня 1892 — про призначення Антіна Боцюрківа авскультантом у Бучацькому повітовому суді[7]; 25 березня 1897 — члени Бучацької ґмінної ради судовий ад'юнкт Антін Боцюрків, директор гімназії Францішек Зих, інженер Крайового Виділу Стойовский, адвокати д-р Губріх і д-р Альтер склали мандати після конфліктів у цьому представницькому органі[8]; 23 червня 1898 — призначений на посаду очільника суду в Товстому[9], місті Заліщицького повіту[10]; 8 грудня 1901 — отримав титул судового радника[11]; 13 вересня 1902 — після дисциплінарного слідства був звільнений з роботи «за недозволену страйкову агітацію»[12] під час селянських страйків; 25 жовтня — вища віденська судова інстанція скасувала попередній наказ[13]; 26 січня 1914 — що він належав до кола осіб, яким варто доручити керівництво Товстим[14].

Останні два роки перед початком першої світової війни в його домі відбувалися товариські сходини українців Товстого, на яких обговорювали політичні питання, співали пісень. Під час московської окупації відновив роботу суду, узяв Лонгина Горбачевського на роботу адвокатом-практикантом[15].

14 червня 1923 газета «Діло» опублікувала інформацію, що за його участи в Товстому зібрали 6000 польських марок для потреб фонду «Учітеся, брати мої»[16].

Виступав проти Добромильської реформи ЧСВВ, що пов'язувалося, зокрема, з діяльністю настоятеля російської православної посольської церкви (Відень) протоієрея Міхаіла Раєвського, який служив протягом 42 років, фактично курирував зв’язки Росії зі слов’янами, що мешкали в Австрії, та зумів переконати багато суспільних діячів прагнути до «слов’янської держави». Проти реформи були налаштовані ряд високоповажних та відомих людей того часу — представників як духовенства, так уряду та інтелігенції (зокрема, Пантелеймон Куліш (агітував «за чистоту обряду»), доктори Михайло Король, Лев Павенцький, Еміліян Савицький, також Венедикт Площанський, Орест Авдиковський (редактор «Нового пролому»), народовці Кость Горбаль, др Теофіль Окуневський, др Ярослав Окуневський, посол Ксенофонт Охримович, Юліян Романчук, Стефан Юрик, Анатоль Вахнянин, медик Іван Куровець та багато інших), підписавши «Петиції учасників общого вєча галицьких Русинів в справі незаконно 1882 р. во власть єзуїтів переданого грекокатолицького монастиря оо. Василіян у Добромилі»[17].

Антін Боцюрків помер 5 березня 1927 в Товстому (нині смт Заліщицького району на Тернопільщині). В його некролозі, зокрема, сказано: «Покійник належав до визначніших суддів-українців і поклав на протязі своєї довголітньої… служби великі заслуги для українського населення свого округа. Чистий і непохитний характер, був… батьком та опікуном селянських мас, бо розумів, що службові обов'язки мусять іти поруч з громадянськими… у відношенні до свого народу»[18].

Відзнаки

У довіднику «Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem» за 1913 рік згадується як нагороджений ювілейними пам'ятними медалями для військових і жандармів та для цивільних функціонерів, ювілейним хрестом[19].

Примітки

  1. Власне дослідження автора — Дмитро Лоґуш.
  2. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1886. — Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1886. — S. 52. (пол.)
  3. Szematyzm… 1887. — S. 52.
  4. Szematyzm… 1888. — S. 52.
  5. Szematyzm… 1889. — S. 52.
  6. Szematyzm… 1890. — S. 52.
  7. Telegramy «Kurjera Lwowskiego» // Kurjer Lwowski. — 1892. — № 166 (15 czerw.). — S. 5. (пол.)
  8. Z Buczacza // Kurjer Lwowski. — № 84 (25 marca). — 1897. — S. 4. (пол.)
  9. Telegramy «Kurjera Lwowskiego» // Kurjer Lwowski. — 1898. — № 172 (23 czerw.). — S. 4. (пол.)
  10. Tłuste 1.) miasto // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. — S. 352. (пол.)
  11. Osobiste // Kurjer Lwowski. — 1901. — № 340 (8 grud.). — S. 4. (пол.)
  12. Zasuspendowanie sędziego // Kurjer Lwowski. — 1902. — № 254 (13 wreśnia). — S. 4. (пол.)
  13. Radca Bociurków // Kurjer Lwowski. — 1902. — № 296 (25 paździrnika). — S. 4. (пол.)
  14. Listy z kraju // Kurjer Lwowski. — 1914. — № 24 (26 stycz.). — S. 9. (пол.)
  15. Горбачевський, Л. Спогади про Товсте (в рр. 1902 —1922) // Чортківська округа. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія: Ольга Соневицька, Богдан Стефанович, д-р Роман Дражньовський. — Ню Йорк — Париж — Сідней — Торонто : НТШ, 1974. — С. 799—803. — (Український архів, т. XXVI).
  16. Виказ жертв на фонд «Учітеся, брати мої» // Діло. — 1923. — Ч. 56 (14 червня). — С. 3.
  17. Протоієрей Дацюк, О. Чин святого Василія Великого Української ГрекоКатолицької Церкви у ХІХ ст. // Труди Київської духовної академії. — 2016. — № 16. — С. 318.
  18. Посмертні згадки, с. 4.
  19. Szematyzm… 1913. — S. 122.

Джерела та література

Посилання

Зауваги