Антон Білик

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Господарник
Антон Білик
Антон Білик на сесії Тернопільської обласної ради, 4.01.2016
Антон Білик на сесії Тернопільської обласної ради, 4.01.2016
Народження: 27.04.1935
с. Гиньківці, нині Заліщицький район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: українець
size Польща → size УРСРsize Україна
Родина: батько — Іван, дружина — Софія, доньки Галина, ?, ?
Освіта: Заліщицький радгосп-технікум, Львівський сільськогосподарський інститут
Робота: головний агроном, голова колгоспу, директор ПАП
Військова служба: в Азербайджані, три роки
Політична діяльність: депутат Тернопільської обласної ради
Відзнаки: Заслужений працівник сільського господарства України; ордени Леніна, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», «За заслуги» (кавалер), Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня, князя Ярослава Мудрого V ступеня

Антон Білик (нар. 27 квітня 1935, с. Гиньківці, нині Україна) — український господарник. Депутат Тернопільської обласної ради (від 2009). Заслужений працівник сільського господарства України (1993).

Життєпис

Антон Білик, син Івана, народився 27 квітня 1935 року в селі Гиньківцях тодішнього Тернопільського воєводства (Польща), нині Заліщицький район Тернопільської области України.

Закінчив Заліщицький радгосп-технікум (нині Заліщицький аграрний коледж), Львівський сільськогосподарський інститут.

Після закінчення Заліщицького радгоспу-технікуму за направленням працював у с. Мужилові Підгаєцького району. Потім три роки військової служби в Азербайджані. Після армії повернувся в Іванівку Теребовлянського району, де почав працювати головним агрономом у місцевому колгоспі, а в 19732000 очолював його. Після реформування господарства у ПАП «Іванівське» — його директор.

Родина

Одружений, дружина Софія народила три доньки, виховує шестеро онуків, п'ятеро з яких уже одружені, і троє правнуків.

Відзнаки та нагороди

  • Заслужений працівник сільського господарства України (1993).
  • Ордени
    • Леніна (1966),
    • Трудового Червоного Прапора (1972),
    • «Знак Пошани» (1977),
    • «За заслуги» ІІІ ступеня (1997), ІІ ступеня (2008), І ступеня[1] (2011),
    • Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня (2012)[2],
    • князя Ярослава Мудрого V ступеня (25 червня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[3]

Джерела

Основне

Додаткові

  • Садовська, Г. Цей солодкий тягар любові /Галина Садовська // Вільне життя плюс. — 2011. — № 32 (27 квіт.). — С. 4. — (Штрихи до портрета).
  • Бурма, В. Не той хліб, що в полі… /Василь Бурма // Вільне життя плюс. — 2011. — № 56 (20 лип.). — С. 3. — (Фоторепортаж).
  • Садовська, Г. Рік високого сонця Антона Білика /Галина Садовська // Вільне життя плюс. — 2011. — № 68 (31 серп.). — С. 3. — (Честь і слава Тернопільщини).
  • Садовська, Г. Сорок років біля керма «Іванівського» /Галина Садовська // Вільне життя плюс. — 2013. — № 32 (24 квіт.). — С. 3. — (Гордість Тернопілля).
  • Садовська, Г. Собі на радість, людям — на добро /Галина Садовська // Вільне життя плюс. — 2014. — № 32 (25 квіт.). — С. 3. — (Хліборобського роду).

Примітки

  1. Дмитрук, Г. Відзначив глава держави /Г. Дмитрук // Вільне життя плюс. — 2011. — № 67 (26 серп.). — С. 2. — (Вітаємо!).
  2. Трохимюк, Р. Нагороди за благодійність /Р. Трохимюк // Вільне життя плюс. — 2012. — № 99 (12 груд.). — С. 2. — (Вітаємо!).
  3. Указ Президента України від 25 червня 2016 року № 276/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України».

Зауваги