Анна Могила

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Благодійниця, дідичка
Анна Могила
Инші імена: Анна Потоцька, Пшерембська, Чарнковська, Мишковська, Anna Mohylanka, Anna Movilă
Народження: після 1591
Смерть: 1667
Громадянство: size Молдавське князівствоsize Республіка Обидвох Націй
Родина: батько — Єремія Могила, матір — Єлизавета з Катаратос-Лозінських, чоловіки — Максиміліян Пшерембський, Ян Чарнковський, Владислав Мишковський, Станіслав «Ревера» Потоцький, діти — Пйотр, Зиґмунт Кароль, сестри — Раїна (Вишневецька), Марія (Потоцька), Катерина (Корецька), небіж — Єремія Вишневецький
Примітки: молдованка, православна, потім римо-католичка

Анна з Могил Потоцька (пол. Anna Mohylanka, рум. Anna Movilă, після 1591 — 1667) — шляхтянка Республіки Обидвох Націй молдовського[1] походження, представниця княжого роду Могил, нащадків Мушатів, наймолодша дочка господаря Молдавського князівства Єремії Могили та його дружини Єлизавети Катаратос-Лозінської, сестра благодійниць Православної церкви Раїни Вишневецької та Марії Потоцької, двоюрідна сестра Митрополита Київського Петра Могили. Благодійниця, сприяла будівництву Успенської церкви у Підгайцях. Дружина дідича м. Підгайців, коронного гетьмана Станіслава «Ревери» Потоцького.

Життєпис

Варіант гербу Могила

Не відомі ні місце, ні точна дата народження Анни з Могил (є кілька дат народження її старшої сестри Марії: 1590[2], бл. 1591[3], 1591[4][5]). Її батьком був господар Молдавського князівства Єремія Могила (бл.1555—1606), якого підтримувала Річ Посполита у намаганні позбутися турецького домінування[6]. 19 серпня 1591 вимушено покинув Молдову[7], його у своїх маєтностях прийняв коронний підчаший Ян Остроруг[8]. Батько на сеймі в червні 1592 також отримав шляхетство Речі Посполитої[7][9]. Матір'ю була дружина батька (з бл. 1587 р.) Єлизавета, дочка Георгіоса Катаратоса[10], представника грецької колонії купців у м. Хотині на Буковині, який одружився з Кристиною, дідичкою села Лозна (Lozna) в околиці м. Дорогоя (нині в повіті Ботошани). Він 1578 р. був ключником та отримав від господаря Петру Кульгавого село (Julenții) над Прутом, а невдовзі переїхав «на Русь», де виступав як «Лозінський» та був посередником між зятем та польською шляхтою[7]. Анна була молодшою сестрою Раїни (Ірини)[11], дружини князя Михайла Вишневецького (пом. 1616), благодійниці, матері Єремії Вишневецького, Марії, дружини Стефана Потоцького (пом. 1631, дідича Золотого Потоку, Бучача, Чорткова, Підгайців), Катерини (пом. 1618, дружини князя Самійла Корецького[12]), мала братів Костянтина, Олександра, Богдана.

Від серпня до листопада 1638 разом з другим чоловіком Максиміліяном Пшерембським супроводжувала королівську пару до баденської оздоровниці поблизу Відня[13]. Весною 1651 року її третій чоловік Владислав Мишковський у своїй маєтності м. Пінчеві (Pińczów) приймав турецького посла, який хотів провідати Анну і переказати їй за дорученням візира про небезпеку зі сторони Богдана Хмельницького для Речі Посполитої[14].

За Теодором Жихліньським, перейшла на латинський обряд[15], на думку Василя Слободяна, це відбулося за рік до її смерти, також він припускав, що була похована разом з останнім чоловіком у родовій каплиці Потоцьких при костелі Святої Трійці у Підгайцях[16]. Померла 1667 року[14].

Благодійність

Успенська церква, Підгайці
Каплиця святої Анни, Ксьонж Вєлький
  • Її коштом збудували муровану Успенську церкву в м. Підгайцях[17].
  • Дала кошти на видання твору «Небо Новоє», надрукованого 1665 року; його автор — Йоаникій Галятовський — на знак вдячности присвятив працю їй[18].
  • Опікувалася братством при церкві святого Юрія в Мостиськах[19], будівництву якої сприяв мостиський староста Ян Щасний Гербурт[20] (церква втрачена); видала 1631 року привілей, який 1691-го підтвердив король Ян ІІІ Собеський[19].
  • Подарувала коштовні речі Успенській (Руській, Волоській) церкві у Львові[21].
  • Одна з щедрих доброчинниць Крехівського монастиря[22] поблизу м. Жовкви (Львівщина).

Сім'я

Перший чоловікМаксиміліян Пшерембський гербу Новина (Maksymilian Przerębski (Przerembski, пом. 1639, його третій шлюб, попередньою дружиною була княжна Єлизавета Заславська, удова Яна Щасного Гербурта), староста снятинський, мостиський, літинський, маршалок двору королеви Цецилії Ренати. 1628 р. кандидував на посаду великого коронного підканцлера за підтримки краківського каштеляна князя Юрія Збаразького, однак уряду не отримав через відсутність підтримки єпископів — ним став Томаш Замойський). Анна внесла з віном половину Устецького ключа (половина міста та 14 сіл), за ці маєтності він мав конфлікт з князями Корецькими, який остаточно залагоджено 1623 р. між удовою Анною Корецькою та ним. 1628 р. владнав висловлені Раїною Вишневецькою претензії на ці маєтності, пізніше продав їх разом з Корецькими за 160 тис. злотих молдовському господарю Мирону Бернавському. 1633 р. після смерті останнього разом з кн. Вишневецьким пограбував всі коштовності та худобу, які були в цих маєтностях, хоча жила сестра померлого Теодозія Нікоричина, а король правом «кадука» надав їх Станіславу Конєцпольскому. Після втручання короля (12 листопада 1633) покинув маєтності та зробив відшкодування збитків Теодозії Нікоричиній. Діти:

Другий чоловік — Ян Сендзівуй Чарнковський (pl. Jan Sędziwój Czarnkowski, пом. 1642[25][26][27]), староста городоцький, медицький[28], каштелян кам'янець-литовський[29].

Третій чоловік — Владислав Мишковський (пом. 1658), одружилися 1644 року, краківський канонік, однак потім обрав світську кар'єру, городоцький, мостиський і медицький староста, один з найбагатших магнатів свого часу, у парафіяльному костелі у Ксьонжі Вєлькому його коштом збудували ранньобарокову каплицю святої Анни [14].

Четвертий чоловік — великий коронний гетьман, дідич м. Підгайців Станіслав «Ревера» Потоцький (пом. 1667) [30][31].

Частина її спадку, що мала відійти першому чоловіку та його спадкоємцям, була записана Потоцьким, що стало причиною багатьох судових процесів. Зокрема, Миколай Пшерембський у листі від 16 травня 1680 з Люблина до короля Яна ІІІ Собеського «благав про опіку перед руїною», писав, що Потоцькі без прав привласнили собі коштовності (золото, срібло, клейноди) та маєтності по Анні Потоцькій з Могил вартістю принаймні кількасот тисяч[32] злотих.

Примітки

  1. Адам Пшибось, щоправда, називав її валашкою; див.: Przyboś, A. Myszkowski (Gonzaga-Myszkowski) margrabia na Mirowie Władysław h. Jastrzębiec udostojniony (zm. 1658) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1977. — T. XXII/2, zeszyt 93. — S. 402. (пол.)
  2. Raimar, W. Ahnentafel von König Ludwig II. von Bayern. — 1997. — S. 27, 163. (нім.)
  3. Kalendarz Ilustrowanego kuryera codziennego na rok 1938.
  4. Stefan Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: 5.731.272). (пол.))
  5. Є також дата 1570 (див.: Czyż, A. S., Gutowski, B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — Zeszyt 3. — 118 il. — S. 15. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C). — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)), очевидно, помилкова.
  6. Mohiła (Moghilǎ, Movilā) Jeremiasz h. własnego (ok. 1555—1606) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1976. — T. XXI/3, zeszyt 90. — S. 564.
  7. 7,0 7,1 7,2 Mohiła (Moghilǎ, Movilā) Jeremiasz h. własnego… — S. 565.
  8. Dworzaczek, W. Ostroróg Jan h. Nałęcz (1565–1622) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 507.
  9. Давніше фігурувала цифра 1593; див.: Dr Antoni J. Zameczki podolskie na kresach multańskich. — Warszawa : nakładem Gebethnera i Wolffa, 1880. — T. III : Żwaniec, Paniowce, Czarnokozińce, Bar, Mohylów, Szarogród. — S. 201.
  10. В Адама Бонєцького фігурує як Tomasz Csomorthany; див.: Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa, 1913. — Cz. 1. — T. 16. — S. 49.
  11. Dr Antoni J, s. 202.
  12. Mohiła (Moghilǎ, Movilā) Jeremiasz… — S. 568.
  13. Byliński, J. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1985. — T. ХХVIII/4, zeszyt 119. — S. 760. (пол.)
  14. 14,0 14,1 14,2 Przyboś, s. 402.
  15. Żychliński, T. Potoccy herbu Pilawa // Złota ksiega szlachty polskiej. — Poznań, 1892. — Rocz. XIV. — S. 33. (пол.)
  16. Kościół Św. Trójcy w Podhajcach. (пол.)
  17. Ostrowski, J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — 402 il. — S. 160. — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  18. Митрополит Іларіон. Фортеця православія на Волині. Свята Почаївська лавра. — Вінніпеґ, 1961. — С. 128.
  19. 19,0 19,1 Моя рідна домівка, до я кої я завжди повертаюсь де б я не був…
  20. Cynarski, S. Herburt Jan Szczęsny h. własnego (1567—1616) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1960—1961. — T. IX/3, zeszyt 42. — S. 443—445. (пол.)
  21. Кос, Г., Федина, Р. Вулиця Руська у Львові. — Львів : Центр Європи, 1996. — С. .
  22. Krechów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. — S. 657. (пол.)
  23. Byliński, s. 758—762.
  24. Ciara, S. Przerębski (Przerembski) Zygmunt Karol h. Nowina (zm. 1669) // Polski Słownik Biograficzny. — 1986. — T. ХХIX/1, zeszyt 120. — S. 8—9. (пол.)
  25. Boniecki, A. Herbarz polski : wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 300. (пол.)
  26. Uruski, S. Rodzina. Herbarz Szlachty Polskiej. — Warszawa, 1905. — T. II. — S. 378. (пол.)
  27. Іноді можна зустріти дату 1641 (див.: Сzarnkowscy 01 (пол.)), напевно, помилкову.
  28. Chłapowski, K. Starostowie niegrodowi w Koronie 1565-1795. Materiały źródłowe. — Warszawa : Bellerive-sur-Allier 2017. — S. 224—225. (пол.)
  29. Свого часу о. Каспер Нєсєцький Т. І. стверджував, що це Ян Чарнковський (пом. бл. 1617), син воєводи Анджея (див.: Niesiecki, K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — S. 359. (пол.)), за иншими, опрацьованими Яном Бобровичем даними, бл. 1619 (див.: Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony… i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. — Lipsk, 1839. — T. 3. — S. 214. (пол.)).
  30. Przyboś, A. Potocki Stanisław zwany Rewerą (ok.1589–1667) // Polski Słownik Biograficzny. — 1984. — T. XXVIII. — S. 140—151. (пол.)
  31. Potoccy (01) (пол.)
  32. Byliński, J. Przerębski (Przerembski) Mikołaj h. Nowina (ok. 1618—1694) // Polski Słownik Biograficzny. — 1985. — T. ХХVIII/4, zeszyt 119. — S. 763—764. (пол.)

Література

Посилання

Зауваги