Андрій Качала

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Священик, громадський діяч, благодійник
о. Андрій Качала
Народження: 28.8.1830
м-ко Фірлеїв, нині с. Липівка Рогатинського району, Івано-Франківщина, Україна
Смерть: 1.10.1902
с. Медин, нині Підволочиський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: size Австрійська імперіяsize Австро-Угорщина
Родина: батько — Теодор, брат — о. Стефан
Освіта: Бережанська гімназія, Львівський університет
Духовне служіння: парох у Медині
Наукова діяльність: дійсний член НТШ
Громадська діяльність: благодійник Руської бурси в Тернополі

о. Андрій Качала (28 серпня 1830, м-ко Фірлеїв[1], нині с. Липівка, Україна — 1 жовтня 1902, с. Медин, нині Україна) — український греко-католицький священик, громадсько-освітній діяч, благодійник, дійсний член НТШ. Брат о. Стефана Качали.

Життєпис

Народився 28 серпня 1830 в м-ку Фірлеєві у коронному краї Королівство Галичини та Володимирії Австрійської імперії (нині с. Липівка Рогатинського району, Івано-Франківщина, Україна)[2] в багатодітній родині вільних від панщини господарів — Теодора та Євдокії Качалів[3]. Старшим братом Андрія був о. Стефан Качала.

У 1839—1848 роках навчався у школі[4] і гімназії в Бережанах, в 1848—1854 вивчав богослов'я у Львові[2][5]. Висвячений 1855 року[6].

Будівля колишньої Руської бурси, Тернопіль (нині вул. Качали)

Адміністратор парафії в селах Білоголови (1856—1860) та Кабарівці (1860—1871, обидва нині в околиці Зборова). У 1880—1881 — сотрудник у с. Вижніх Луб'янках (нині Вищі Луб'янки в околиці Збаража). Від 1882[6] — парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці в с. Медині (нині в околиці Підволочиська)[2]. Став головним благодійником, який надав кошти для будівництва 1893 року Руської бурси в Тернополі на 80 вихованців, пожертвувавши 8000 золотих ринських. Як головний засновник мав право безкоштовно утримувати в бурсі найбідніших вихованців. Згодом цю бурсу назвали його іменем. При тернопільській філії «Просвіти» заснував Стипендіяльний фонд свого імені. Підтримував Наукове товариство імені Шевченка[3]. Його коштом споруджено школу та будинок читальні «Просвіти» в Медині[2]. Матеріально підтримував НТШ, Руське педагогічне товариство, «Руську бесіду» та інші українські товариства[4].

Його твори друкували львівські часописи «Батьківщина», «Діло», «Червона Русь»[4]. 5 червня 1890 газета «Діло» надрукувала лист о. Андрія Качали, в якому він робив закиди Іванові Франку[7], 7 червня — відповідь останнього, який не погодився з думками о. А. Качали[8]. 1897 р. став дійсним членом НТШ[4]. 1899 року був «мужем довір'я» першого складу УНДО у повіті Збараж[9]. 1899 року був «мужем довір'я» першого складу УНДО у повіті Збараж[10].

Був одруженим[6].

Помер 1 жовтня[11][6][12] 1902 в с. Медині Збаразького повіту (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська монархія, нині Підволочиського району на Тернопільщині, Україна).

Примітки

  1. Іноді Фірліїв → див.: Бойцун, Л. Вулиця Степана Качали // Ї. — 2010. — Ч. 63.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Дорош, Слюзар, с. 53.
  3. 3,0 3,1 Якель, Р. Сага про Качалів // ZN,UA. — 2008. — 18 січня.
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 Гуцал, с. 498.
  5. Очевидно, й в університеті.
  6. 6,0 6,1 6,2 6,3 Blazejowskyj, p. 181.
  7. Письмо о. Андрея Качали до ред. «Дѣла». — 1890. — 5 червня.
  8. Заявленє. — 1890. — 7 червня.
  9. Перша краєва українська національно-демократична організація // Діло. — 1933. — Ч. 244 (17 вересня). — С. 2.
  10. Перша краєва українська національно-демократична організація // Діло. — 1933. — Ч. 244 (17 вересня). — С. 2.
  11. Шематизм Архідієцезії Греко-католицької Львівської на рік 1903. — С. 398.
  12. За даними ТЕСу — 1 серпня.

Джерела та література

Зауваги