Андрій Гладишовський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Військовик
Андрій Гладишовський
Андрій Гладишовський
Андрій Гладишовський
Народження: 28.10.1894
м. Тернопіль, Тернопільська область, Україна
Смерть: 27.7.1921
м-ко Йозефов, нині в межах м. Яромержу, Краловеградецький краю, Чехія
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНР
Родина: батько — Омелян, брати — Антін, Олександр
Освіта: Тернопільська вища реальна школа, Віденська сільськогосподарська академія
Робота: командант сотні 4-ї Золочівської бриrади УГА
Військова служба: австро-угорська та Українська Галицька армії
Примітки: перехворів тифом

Андрій Гладишовський (28 жовтня 1894, м. Тернопіль, нині Україна — 27 липня 1921, м. Йозефов, нині в межах м. Яромержу, Чехія) — український військовик, командант сотні 4-ї Золочівської бриrади Української Галицької армії (УГА)[1]. Син д-ра Омеляна, брат Антіна та Олександра Гладишовських.

Життєпис

Андрій Гладишовський народився, за даними Метричної книги міста[2], 28 жовтня[3] 1894 року в м. Тернополі (центрі однойменного повіту, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина, нині центр області, Україна) в сім’ї лікаря. Батько — доктор медицини Омелян Гладишовський (1843–1916), лікар; двічі[4] вигравав вибори до Райхсрату (австрійського парламенту, або Державної ради): 1898 року, здолавши Івана Франка в окрузі Тернопіль–Збараж (на думку дослідників, за сприяння влади), вдруге — 1900 — В'ячеслава Будзиновського[5]. Братами Андрія були: Антін Гладишовський (1881—1923[2]) — український громадський, кооперативний і культурно-освітній діяч, голова Українського педагогічного товариства, директор «Крайового союзу кредитового» у Львові[6], та Олександр Гладишовський (1888—1966) — перший секретар посольства УНР у Швейцарії, Данії[7].

1909 року закінчив V клас цісарсько-королівської Вищої реальної школи в рідному місті[8], 1912 — VII[9], від 17 до 21 травня 1912 склав письмовий іспит, 3—4 червня — усний, отримав свідоцтво зрілості[10]. Надалі студіював у Віденській рільничій (сільськогосподарській) академії. У серпні 1914 мобілізований до лав австро-угорської армії; воював на Сербському, а потім Італійському фронтах до кінця війни. Після її закінчення вступив до лав Української Галицької армії (УГА) у листопаді 1918; командував сотнею в групі «Схід», потім — у полку під командою сотника Петра Ґаздайки (1891—1979[11]) в 4-й Золочівській бригаді. Брав участь у боях під Львовом, у червні 1919 під час Чортківської офензиви під Бережанами був поранений. За Збручем пройшов бойовий шлях через Шепетівку, Старокостянтинів, Вінницю, Житомир, Коростень. Взимку 1919–1920 перехворів тифом. У квітні 1920 потрапив під Літином у польський полон, відбув табори у Фридрихівці, Стрию і Тухолі. З останнього табору зумів утекти 11 липня 1920 і через Німеччину прибув до Чехо-Словаччини. Перебував у таборах для інтернованих у Німецькому Яблінному, Ліберці, Йозефові.

27 липня 1921 об 11:30 помер від набутої на війні хвороби у шпиталі м-ка Йозефова (від 1948-го — у складі м. Яромержу Краловеградецького краю, Чехія).

У посмертній згадці про А. Гладишовського сказано: «Покійний був взірцем старшини, команданта і боєвика. Визначував ся хоробрістю, посвятою і холоднокровностию в боях».

Примітки

  1. Українська Галицька Армія… — С. 232.
  2. 2,0 2,1 Відомості д-ра Петра Гуцала.
  3. У виданнях «Українська Галицька Армія. У 50-річчя її участи у Визвольних змаганнях» та «Український скиталець» фігурує інша дата — 24 жовтня.
  4. Гуцал, П. Гладишовський Омелян Антонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 144. — ISBN 978-966-528-318-8.
  5. Wynik wyborów // Kurjer Lwowski. — 1900. — № 350 (18 grudnia). — S. 4–5.
  6. Антін Гладишовський // Діло. — 1923. — Ч. 156 (10037) (14 жовт.). — С. 1.
  7. Олександер Гладишовський. Пам'яті громадянина-джентлмена // Свобода. — 1966. — Ч. 231 (14 грудня). — С. 2.
  8. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższej Szkoły Realnej w Tarnopolu za rok szkolny 1908/09. — Tarnopol : „Drukarnia Podolska” Józefa Stepka w Tarnopolu, 1909. — S. 67.
  9. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższej Szkoły Realnej w Tarnopolu za rok szkolny 1911/12. — Tarnopol, 1912. — S. 74.
  10. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższej Szkoły Realnej w Tarnopolu za rok szkolny 1911/12. — S. 65; у цих польськомовних звітах дирекції фігурує як Andrzej Gładyszowski.
  11. Газдайка Петро.

Джерела

  • Відомості, надані доктором Петром Гуцалом.
  • Українська Галицька Армія. У 50-річчя її участи у Визвольних змаганнях. — Вінніпеґ : видав Дмитро Микитюк, 1968. — Т. 4. — С. 232.
  • Український скиталець. – 1921. – Ч. 8. – С. 31–32.

Зауваги