Адріян Добрянський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Священик, освітянин
о. Адріян Добрянський
Народження: 7.09.1867
с. Акришори, нині Акрешори Косівського району Івано-Франківської області, Україна
Смерть: 29.12.1935
с. Товмачик, нині Коломийського району Івано-Франківської області, Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНР
Родина: дружина — Ольга з Яросевичів, діти — Ярослав, дочка, батько — правдоподібно, о. Теофіль
Освіта: Генеральна греко-католицька духовна семінарія у Відні (Варвареум)
Робота: заступник та в. о. директора Бучацької державної гімназії, гімназійний катехит, професор, член ц.-к. екзаменаційної комісії для учителів народних шкіл
Релігія,
духовне життя:
сотрудник у м. Чернівцях на Буковині, експозит у с. Луг поблизу Делятина
Громадська діяльність: співзасновник «Української Бурси», діяч товариств «Рідна Школа», «Просвіта», «Український Кооперативний Банк»
Відзнаки: радник єпископської консисторії з крилошанськими відзнаками

о. Адріян Добрянський (7 вересня 1867, с. Акришори, нині Акрешори, Україна — 29 грудня 1935, с. Товмачик, нині Україна) — український греко-католицький священик, освітянин, катехит Бучацької цісарсько-королівської гімназії, громадський діяч, радник єпископської консисторії з крилошанськими відзнаками.

Життєпис

Адріян Добрянський народився 7 вересня 1867 року в с. Акришорах[1] Косівського повіту коронного краю Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська монархія[2] (нині с. Акрешори Косівського району Івано-Франківської області, Україна)[1]. Правдоподібно, його батьком був[3] о. Теофіль Добрянський (1835—1920) — греко-католицький священик, пістинський віце-декан, який у 1866—1868 роках служив адміністратором парафії в Акришорах[4].

1888 року закінчив перший рік богословських студій в колишній Генеральній греко-католицькій семінарії у Відні[5] (відома як Варвареум, або Барбареум), 1890 — III[6], 1891 — IV[7]. У Варвареумі був управителем семінарійного хору та дуктором вихованців.

Після висвячення в 1891 році[8] спочатку отримав призначення в село Соколівку Косівського деканату, де парохом був о. Теофіль Добрянський, після цього того ж року став сотрудником у селі Раранчі на Буковині[9] (нині с. Рідківці Новоселицького району на Буковині), експозитурі від парафії Бояни Буковинського деканату. Служив як сотрудник парафії при церкві святого Тадея[10] у Чернівцях[11]. Також працював як катехит у 4- і 6-класній школах у місті. Як сотрудник отримував «дотацію» 400 золотих ринських[12].

За даними часопису «Діло», 1896 року отримав призначення на посаду катехита Бучацької цісарсько-королівської гімназії[13]. У довіднику «Шематизм греко-католицької Епархії Станиславівської» за 1898 рік згаданий як пресвітер, що працює як учитель та заступник катехита Бучацької ц.-к. гімназії[14]. 11 червня 1897 склав учительський іспит. 24 червня 1898 отримав ранг дійсного вчителя[1]. У Бучачі пропрацював 32 роки, був гімназійним професором[15] (це звання отримав на підставі рескрипту Крайової шкільної ради ч. 25.982 від 17 жовтня 1901[16]). Також учив української мови[17] та літератури[18], вів короткий курс читання нот у цьому закладі[17]. 1 грудня 1908 отримав VIII ранг службовця. 1909 року мав титул радника Митрополичої консисторії[1]. 1914 року був членом ц.-к. екзаменаційної комісії для учителів народних шкіл[19].

Протягом одного року виконував обов'язки директора Бучацької державної гімназії за польської влади[13]. Як скарбник бучацького відділення Товариства учителів вищих шкіл згаданий, зокрема, в 1902—1903 роках[20].

1904 року разом з приятелями[21], підприємцем Климом Рогозинським і нотарем Костем Телішевським, стали засновниками і першими директорами кооперативи «Праця» (або Повітове товариство ощадностей і позичок «Праця», у формі «стоваришення з обмеженою порукою»[21]), що згодом перетворилася на значну фінансово-господарську установу. Був засновником громадських організацій в Бучачі: Українського Міщанського Братства, Української Бесіди та інших[13], діяльним у товариствах «Рідна Школа», «Просвіта», «Український Кооперативний Банк»[15]. Належав до грона діяльних українських патріотів, які брали активну участь у становленні інституцій Української держави — ЗУНР — у листопаді 1918 року[22]. При Українському Міщанському Братстві заснував допомогову фундацію для грошової підтримки незаможних гімназистів, студентів[23]. Був офіційним опікуном гімназійного Пласту[18]. Разом з Климом Рогозинським в орендованому будинку заснував «Українську Бурсу», де на повному утриманні проживали сільські хлопці, які навчались у місцевій гімназії[24].

27 вересня 1927 разом з о. Денисом Нестайком, о. Антоном Казновським, о. Іваном Коциком[25], сотрудником о. Михайлом Бурчицьким[26] та іншими брав участь у похороні підприємця та громадського діяча Івана Гафтковича[25].

25 лютого 1930 опублікована інформація, що розпорядженням міністра віросповідань і освіти переведений на пенсію[27]. Восени 1930 року українці Бучача, повіту та околиць організували прощальний вечір на честь о. А. Добрянського з нагоди закінчення його праці в місті. Прощальні слова промовили о. Денис Нестайко (від загалу), о. Іларіон Лушпинський і М. Бараболяк (від колишніх учнів), Софія Ілевич, о. Соколовський ЧСВВ, радник Ярослав Марків та інші. Після відставки з посади гімназійного катехита та професора в Бучачі[15] протягом деякого часу душпастирював у селі Лузі поблизу Делятина[13], будучи там експозитом від парафії Делятин Надвірнянського деканату[28]. Був добрим проповідником, співаком[13]. Мав почесний титул радника єпископської консисторії з крилошанськими відзнаками[29].

Останні роки життя мешкав у с. Товмачику поблизу Коломиї (нині Коломийського району Івано-Франківської області), де й помер 29 грудня 1935 в домі свояка та пароха[13] о. Сильвестра Михайліва[30].

Сім'я

Був одружений з Ольгою з Яросевичів, сестрою відомого станиславівського лікаря. Єдиний син Ярослав[31], інженер за фахом, засланий більшовицькою владою, дочка померла передчасно[13].

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Spis, s. 19.
  2. Kossów, Kosów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. — S. 473. (пол.)
  3. Власне дослідження автора — Дмитро Лоґуш.
  4. Dobrjans'kyj Teofil' // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 88. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  5. Шематизмъ всего клира греко-католической Епархіи Станиславôвскои на рôк Божій 1888. — Станиславовъ, 1888. — Р. III. — С. 321.
  6. Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои 1890… — С. 296.
  7. Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои 1891… — С. 302.
  8. У частині шематизмів Станиславівської єпархії вказано, що висвячений 1892 року.
  9. Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои 1892… — С. 79, 163, 169.
  10. Нині — Собор Успіння Пресвятої Богородиці в Чернівцях.
  11. Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои 1894… — С. 2, 16.
  12. Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои 1895… — С. 172; Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои 1896… — С. 175—176; Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои 1897… — С. 175.
  13. 13,0 13,1 13,2 13,3 13,4 13,5 13,6 Посмертні згадки. о. Адріян Добрянський // Діло. — 1936. — Ч. 3 (3 січня). — С. 7.
  14. Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои 1898… — С. ХХ.
  15. 15,0 15,1 15,2 Дописи. Бучач (Прощання о. проф. Добрянського) // Діло. — 1931. — Ч. 25 (4 лютого). — С. 6.
  16. Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1902. — Lwów, 1902. — S. 20. (пол.)
  17. 17,0 17,1 Д-р Гузар, М. Державна гімназія в Бучачі перед першою світовою війною // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 190—191. — (Український архів, т. XXVII).
  18. 18,0 18,1 Бучач і Бучаччина… — С. 278.
  19. XV. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1914. — Buczacz : Nakładem Funduszu Naukowego, Czcionkami Drukarni J. Müllera w Buczaczu, 1914. — S. 25. (пол.)
  20. Sprawozdanie z czynności Towarzystwa Nauczycieli Szkół Wyższych // Muzeum. — Lwów, 1903. — R. XIX, zesz. 6—7. — S. 8 [115]. (пол.)
  21. 21,0 21,1 Качалуба, Т., Шипилявий, С. Кредитова кооперація у Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 310—311.
  22. Бучач і Бучаччина… — С. 187—188.
  23. Мельник, П. Бучацька гімназія в 20-их і 30-их роках ХХ століття // Бучач і Бучаччина… — С. 209.
  24. Байрак з Рогозинських, А. Рід Климентія і Меланії з Ляторовських Рогозинських // Бучач і Бучаччина… — С. 382.
  25. 25,0 25,1 Бучач і Бучаччина… — С. 389.
  26. Шематизм всего клира греко-католицької Епархії Станиславівскої на рік Божий 1927. — Станиславів, 1927. — С. 8.
  27. Dziennik Urzędowy Kuratorjum Okręgu Szkolnego Lwowskiego. — 1930. — № 2 (25 lutego). — S. 91. (пол.)
  28. Шематизм… Епархії Станиславівскої… 1931… — С. 100—101.
  29. Шематизм… Епархії Станиславівскої… 1929… — С. 13.
  30. Шематизм… Епархії Станиславівської… 1935… — С. 88.
  31. Правдоподібно, Ярослав-Нестор Добрянський, учень Бучацької цісарсько-королівської гімназії → див.: Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu… 1908. — Buczacz, 1908. — S. 66; 1906/1907 навч. року — однокласник Івана Балюка → див.: Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu… 1907. — Buczacz : czcionkami Drukarni narodowej w Krakowie, 1907. — S. 72.

Джерела

  • Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — 944 с. — іл. — (Український архів, т. XXVII).
  • Spis nauczycieli szkół średnich w Galicyi oraz polskiego gimnazyum w Cieszynie: na podstawie nadesłanych tabel konskrypcyjnych / ułożył Henryk Kopia. — Lwów : Towarzystwo Nauczycieli Szkół Wyższych, 1909. — S. 19. (пол.)

Зауваги