Адріян Добрянський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Священик, освітянин
о. Адріян Добрянський
Народження: 7.9.1867
с. Акрешори, нині Косівського району Івано-Франківської області, Україна
Смерть: 29.12.1935
с. Товмачик, нині Коломийського району Івано-Франківської області, Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНР
Родина: дружина — Ольга з Яросевичів, діти — Ярослав, дочка
Освіта: Генеральна греко-католицька духовна семінарія у Відні (Варвареум)
Робота: заступник та в. о. директора Бучацької державної гімназії, гімназійний катехит, професор, член ц.-к. екзаменаційної комісії для учителів народних шкіл
Духовне служіння: душпастир на Буковині, с. Луг поблизу Делятина
Громадська діяльність: співзасновник «Української Бурси», діяч товариств «Рідна Школа», «Просвіта», «Український Кооперативний Банк»

о. Адріян Добрянський (7 вересня 1867, с. Акрешори, нині Україна — 29 грудня 1935, с. Товмачик, нині Україна) — український греко-католицький священик, канонік, освітянин, катехит Бучацької цісарсько-королівської гімназії, громадський діяч.

Життєпис

Адріян Добрянський народився 7 вересня 1867 с. Акрешорах Косівського повіту коронного краю Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська монархія (нині Косівського району Івано-Франківської області, Україна)[1].

1891 року закінчив богословські студії в колишній Генеральній греко-католицькій семінарії у Відні (відома як Варвареум, або Барбареум), де був управителем семінарійного хору та дуктором вихованців. Після висвячення душпастирював на Буковині.

1896 року отримав призначення на посаду катехита Бучацької цісарсько-королівської гімназії[2]. 11 червня 1897 склав учительський іспит. 24 червня 1898 отримав ранг дійсного вчителя[1]. У Бучачі пропрацював 32 роки, був гімназійним професором[3] (це звання отримав на підставі рескрипту Крайової шкільної ради ч. 25.982 від 17 жовтня 1901[4]). Також учив української мови[5] та літератури[6], вів короткий курс читання нот у цьому закладі[7]. 1 грудня 1908 отримав VIII ранг службовця. 1909 року мав титул радника Митрополичої консисторії[1]. 1914 року був членом ц.-к. екзаменаційної комісії для учителів народних шкіл[8].

Протягом одного року виконував обов'язки директора Бучацької державної гімназії за польської влади[2]. Як скарбник бучацького відділення Товариства учителів вищих шкіл згаданий, зокрема, в 1902—1903 роках[9].

1904 року разом з приятелями[10], підприємцем Климом Рогозинським і нотарем Костем Телішевським, стали засновниками і першими директорами кооперативи «Праця» (або Повітове товариство ощадностей і позичок «Праця», у формі «стоваришення з обмеженою порукою»[10]), що згодом перетворилася на значну фінансово-господарську установу. Був засновником громадських організацій в Бучачі: Українського Міщанського Братства, Української Бесіди та інших[2], діяльним у товариствах «Рідна Школа», «Просвіта», «Український Кооперативний Банк»[3]. Належав до грона діяльних українських патріотів, які брали активну участь у становленні інституцій Української держави — ЗУНР — у листопаді 1918 року[11]. При Українському Міщанському Братстві заснував допомогову фундацію для грошової підтримки незаможних гімназистів, студентів[12]. Був офіційним опікуном гімназійного Пласту[6]. Разом з Климом Рогозинським в орендованому будинку заснував «Українську Бурсу», де на повному утриманні проживали сільські хлопці, які навчались у місцевій гімназії[13].

27 вересня 1927 разом з о. Денисом Нестайком, о. Антоном Казновським, о. І. Коциком, сотрудником о. Бурчицьким та іншими брав участь у похороні підприємця та громадського діяча Івана Гафтковича[14].

25 лютого 1930 опублікована інформація, що розпорядженням міністра віросповідань і освіти переведений на пенсію[15]. Восени 1930 року українці Бучача, повіту та околиць організували прощальний вечір на честь о. А. Добрянського з нагоди закінчення його праці в місті. Прощальні слова промовили о. Денис Нестайко (від загалу), о. Іларіон Лушпинський і М. Бараболяк (від колишніх учнів), Софія Ілевич, о. Соколовський ЧСВВ, радник Ярослав Марків та інші. Після відставки з посади гімназійного катехита та професора в Бучачі[3] протягом деякого часу душпастирював у селі Лузі поблизу Делятина. Був добрим проповідником, співаком[2].

Останні роки життя мешкав у с. Товмачику поблизу Коломиї (нині Коломийського району Івано-Франківської області) де й помер 29 грудня 1935 в домі свояка та пароха[2] о. Сильвестра Михайліва[16].

Сім'я

Був одружений з Ольгою з Яросевичів, сестрою відомого станиславівського лікаря. Єдиний син Ярослав[17], інженер за фахом, засланий більшовицькою владою, дочка померла передчасно[2].

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Spis, s. 19.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 Посмертні згадки. о. Адріян Добрянський // Діло. — 1936. — Ч. 3 (3 січня). — С. 7.
  3. 3,0 3,1 3,2 Дописи. Бучач (Прощання о. проф. Добрянського) // Діло. — 1931. — Ч. 25 (4 лютого). — С. 6.
  4. Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1902. — Lwów, 1902. — S. 20. (пол.)
  5. Бучач і Бучаччина… — С. 191.
  6. 6,0 6,1 Бучач і Бучаччина… — С. 278.
  7. Бучач і Бучаччина… — С. 190.
  8. XV. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1914. — Buczacz : Nakładem Funduszu Naukowego, Czcionkami Drukarni J. Müllera w Buczaczu, 1914. — S. 25. (пол.)
  9. Sprawozdanie z czynności Towarzystwa Nauczycieli Szkół Wyższych // Muzeum. — Lwów, 1903 R. XIX, zesz. 6—7. — S. 8 [115].
  10. 10,0 10,1 Качалуба, Т., Шипилявий, С. Кредитова кооперація у Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 310—311.
  11. Бучач і Бучаччина… — С. 187—188.
  12. Мельник, П. Бучацька гімназія в 20-их і 30-их роках ХХ століття // Бучач і Бучаччина… — С. 209.
  13. Байрак з Рогозинських, А. Рід Климентія і Меланії з Ляторовських Рогозинських // Бучач і Бучаччина… — С. 382.
  14. Бучач і Бучаччина… — С. 389.
  15. Dziennik Urzędowy Kuratorjum Okręgu Szkolnego Lwowskiego. — 1930. — № 2 (25 lutego). — S. 91.
  16. Шематизм всего клира греко-католицької Епархії Станиславівської на рік Божий 1935. — Станиславів, 1935. — С. 88.
  17. Правдоподібно, Ярослав-Нестор Добрянський, учень Бучацької цісарсько-королівської гімназії → див.: Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1908. — Buczacz, 1908. — S. 66; 1906/1907 навч. року — однокласник Івана Балюка → див.: Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1907. — Buczacz : czcionkami Drukarni narodowej w Krakowie, 1907. — S. 72.

Джерела

  • Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — 944 с. — іл. — (Український архів, т. XXVII).
  • Spis nauczycieli szkół średnich w Galicyi oraz polskiego gimnazyum w Cieszynie: na podstawie nadesłanych tabel konskrypcyjnych / ułożył Henryk Kopia. — Lwów : Towarzystwo Nauczycieli Szkół Wyższych, 1909. — S. 19.

Зауваги

Першу версію цієї статті започаткував Дмитро Лоґуш.