Адольф Інлендер

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук


Журналіст
Адольф Владислав Інлендер
Адольфа Інлендера на світлині
Адольфа Інлендера на світлині
Народження: 19.12.1853
м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 27.02.1920
м. Львів, Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize Польща
Родина: дружина — Сабіна Станіслава, брат — Людвіг
Освіта: гімназія, Львівський університет
Робота: власник аптеки, членом Торгово-промислової палати
Творчість: журналіст
Політична діяльність: діяч соціалістичного руху

Адольф Владислав Інлендер (пол. Adolf Władysław Inlender (Inlaender); 19 грудня 1853, м. Бучач, нині Україна — 27 лютого 1920, м. Львів, нині Україна) — громадcький та політичний діяч, журналіст, краєзнавець, аптекар у Галичині. Брат журналіста, громадcького та політичного діяча Людвіка Інлендера.

Життєпис

Адольф Владислав Інлендер народився у місті Бучачі (Станиславівського округу в коронному краї Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині райцентр Тернопільської області, Україна) в родині лікаря[1] (ім'я батька невідоме, бл. 1810 — бл. 1865)[2]. За даними напису надгробної таблиці, це було 19 грудня 1853[3][4]. У давніших книгах є інші дати: Петро Бабій вказав 1854 рік[5], польські видання «Polski Słownik Biograficzny» (автор Генрик Добровольскі)[1] та «Bibliografia Polska XIX stulecia» — 1854 або 1855 року[6]. Адольф був молодшим братом Людвіка Інлендера (Ludwik Inlender, 1849—1900[7]) — книголюба[8], журналіста, громадcького та політичного діяча[7].

Адольф Інлендер, очевидно, закінчив гімназію[9], після цього виш — Львівський університет, здобувши фах фармацевта. Навів контакти з першими соціалістичними діячами двох ідеологічних угрупувань Б. Лімановського та Л. Варинського. У 1870—1880-х роках був одним з діячів соціалістичного руху в Східній Галичині, зокрема у Львові. На адресу А. Інлендера С. Мендельсон, К. Длуський та інші надсилали літературу для Л. Варинського.

З Іваном Франком та Михайлом Павликом брав участь у виданні польськомовної газети «Праца» («Praca»). Також разом з ними 21 жовтня 1878 року заарештований у зв'язку з процесом Еразма Кобилянського і засуджений у 1878 році на «процесі соціалістів». Перевезений до Кракова, де відсидів близько року. Адольф входив до складу соціалістичного комітету, який створили співробітники газети «Praca». В 1879 році комітет перетворився у редакційний комітет газети «Працa» і став центром керівництва робітничим рухом. Під впливом праць Карла Маркса і Фрідріха Енгельса разом з І. Франком і Б. Червенським у 1879 році склав першу в Галичині партійну програму, яку видано 1881 року в Женеві (Швейцарія) під назвою «Програма галицьких соціалістів». У 1880 році обвинувачений разом з Л. Варинським, однак невдовзі виправданий судом присяжних[1]. На загальних зборах обраний до складу виділу товариства «Przymierze Braci», яке утримувало 59 читалень та провадило видання часопису «Ojczyzna», ймовірно, у квітні 1887 року[10].

Потім відійшов від активної громадсько-політичної діяльності. Володів аптекою у місті Бродах на Львівщині, де також був членом місцевої Торгово-промислової палати[1]. Мешкаючи у Львові, був абонентом телефонної мережі (зокрема, 1886 року під № 159)[11].

Як журналіст працював кореспондентом польськомовних газет «Gazeta Naddniestrzańska»[12] (Дрогобич, деякі матеріали друкувалися українською[8]), «Dziennik Polski», «Kurjer Lwowski». Листувався з доктором Іваном Франком, також запропонував йому зайняти його місце кореспондента в часописі «Kurjer Lwowski»[13]. Певний час реферував дописи про Галичину німецькомовної «Wiener Allgemeine Zeitung», будучи також кореспондентом краківського часопису «Czas», зокрема, 1901 року[14], 1903[15].

Йому закидали отримання плати за нібито публікацію реклами в ілюстрованих путівниках про цісарсько-королівські австрійські залізниці. Як наслідок цього щоденна газета «Kurjer Lwowski» 26 квітня 1894 року опублікувала спростування, яке підписали Інлендер та Освальд Обогі[16].

Близько 1880 року одружився зі Сабіною Станіславою[3] (1863—1918)[2].

Адольф Інлендер помер 27 лютого 1920 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі на полі № 1а[3].

Доробок

Друкувався у польськомовних виданнях «Рух» (поступового напрямку, видавав його в 1887 році у Львові[1]), «Gazeta Lwowska», «Czas». Співавтор «Великого польсько-німецького словника» (1911—1913), упорядник першого тому видання «Ілюстрована історія Польщі» (1896), видання Wielka wojna 1914—1915 : z licznemi illustracyami i ze szczególnem uwzględnieniem walk na ziemiach polskich oraz dokładną historyą… (1915[17]), путівника «Illustrirter Führer auf den k.k. Österr. Staatsbahnen für die Strecken…» (Відень, 1892, німецькою і польською мовами[18])

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Dobrowolski, H. Inlender (Inlaender) Adolf Władysław… — S. 163.
  2. 2,0 2,1 Adolf Władysław Inlender (ID: psb.9178.1). (пол.)
  3. 3,0 3,1 3,2 Grobowiec Inlenderów.
  4. Цю інформацію дублює польський родовідний (генеалогічний) сайт Марека Мінаковского → див.: Adolf Władysław Inlender (ID: psb.9178.1). (пол.)
  5. Бабій, П. Інлендер Адольф… — С. 684.
  6. Inlender (Inlaender) Adolf Władysław // Bibliografia Polska XIX stulecia. — S. 51.
  7. 7,0 7,1 Москвич, Л. Інлендер Людвік // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 476. — ISBN 966-00-0610-1.
  8. 8,0 8,1 Галик В. Літературознавці, журналісти та священики — кореспонденти Івана Франка з Дрогобича // Актуальні питання гуманітарних наук. — 2012. — Вип. 3. — С. 7.
  9. До університету не можна було вступити, не маючи гімназійної освіти.
  10. Na walnem zgromadzeniu Tow. „Przymierze Braci” // Kurjer Lwowski. — 1887. — № 297 (10 kwietnia). — S. 6. (пол.)
  11. Spis abonentów telefonów we Lwowie // Dodatek do № 297 Kurjera Lwowskiego. — 1886. — 25 października. — S. 2. (пол.)
  12. Галик, В. Літературознавці, журналісти та священики — кореспонденти Івана Франка з Дрогобича… — С. 12.
  13. Галик, В. Польськомовні кореспонденції з Дрогобича до Івана Франка // Актуальні питання гуманітарних наук. — Вип. 13. — 2015. — С. 10.
  14. „Zwycięstwo szlachty” // Kurjer Lwowski. — 1901. — № 249 (8 września). — S. 2. (пол.)
  15. Parodija anklety // Kurjer Lwowski. — 1903. — № 4 (4 stycznia). — S. 1. (пол.)
  16. Ostrzeżenie // Kurjer Lwowski. — 1894. — № 115 (26 kwietnia). — S. 6. (пол.)
  17. Adolf Wł. Inlender. Wielka wojna 1914/1915 // Kurjer Lwowski. — 1915. — № 328 (23 września). — S. 4. (пол.)
  18. у 2015 році перевидана →[1]

Джерела

  • Бабій, П. Інлендер Адольф // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 684. — ISBN 966-528-197-6.
  • Dobrowolski, H. Inlender (Inlaender) Adolf Władysław // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1962—1964. — T. X. — S. 163—164. (пол.)
  • Inlender (Inlaender) Adolf Władysław // Bibliografia Polska XIX stulecia / pod red. Karola Estreichera. — Kraków : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1976. — T. XI : Litera I. — S. 51—52. (пол.)

Посилання

Information icon4.svg