Адам Потоцький

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, військовик, граф
Адам Потоцький
Юліуш Коссак. Портрет Адама Потоцького
Юліуш Коссак. Портрет Адама Потоцького
Инші імена: Adam Potocki
Народження: 1804
м. Бучач, нині Тернопільська область, Україна
Смерть: 27.12.1890
с. Підпечери, нині Тисменицький район, Івано-Франківська область, Україна
Громадянство: size Австрійська імперіяsize Австро-Угорщина
Родина: батько — Марцелій Мар'ян Потоцький, мати — Тереса з Оборських, дружина — Філіпіна Дітмаєр фон Русфельден, діти — Еміль, Артур, Оскар
Робота: дідич
Військова служба: майор австрійського війська
Відзнаки: цісарсько-королівський шамбелян
Примітки: дідич Бучача, Підзамочка, Нагірянки

Адам Потоцький (пол. Adam Potocki; 1804, м. Бучач, нині Україна — 27 грудня 1890, с. Підпечери, нині Україна) — австрійський військовик польського походження, цісарсько-королівський шамбелян, граф, представник роду Потоцьких гербу Золота Пилява. Дідич маєтностей на Тернопільщині, зокрема, Бучача, Підзамочка, Нагірянки.

Життєпис

Адам Потоцький народився 1804 року в м. Бучачі[1] Станиславівського округу коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Монархії Габсбурґів або Австрійської імперії (нині центр однойменного району Тернопільської области). Батько — граф Марцелій Мар'ян Потоцький (8.09.1781, Тисмениця — 14.03.1851, Відень)[2], «пан на Бучачі з прилеглостями, Тисмениці, Підпечерах, Клубівцях»[3]. Мати — Тереса з Оборських гербу Пешхала (Колона; бл. 1780—1862, Відень)[4], каштелянка цєхановська[5].

За спогадами Леона Потоцького (Leon Potocki, 1799–1864), письменника, сина дідича Монастириськ Станіслава Потоцького (1776—1830)[6], якому о. Павел Потоцький, дідич Бучача та прилеглостей, брат-близнюк о. Каєтана Потоцького (обидвоє — каноніки), мав намір відписати права на Бучач та прилеглості. Умовою було те, що претендент мав стати духівником. Леон Потоцький не хотів ним бути, а Адам пообіцяв. Однак через рік після смерти о. Павела Потоцького замість учня семінарії він став австрійським уланом[7].

З 9 лютого 1841 по 1866 рік був цісарсько-королівським шамбеляном[3].

Певний час дідичем Бучача після нього був граф Матеуш Мьончинський, його шваґро (брат дружини[8]), після чого ці права знову були в Адама Потоцького[9]. Не виключено, що це було пов'язане з позикою, яку надав йому Мьончинський, а маєтності були заставою.

Помер 27 грудня 1890 в с. Підпечерах Тлумацького повіту, нині Тисменицького району Івано-Франківської области.

Сім'я

Дружина — Філіпіна Дітмаєр фон Русфельден (Filipina Dittmayer von Rusfelden; 1815—1900, Львів)[10], дочка барона[11] Матіаса (1790—1849)[10], дідича Підбірців поблизу Львова, майора 35-го піхотного полку[11]. Діти:

Кароль Яблоновський певний час володів правом адміністрування маєтностей від імені дітей Адама Потоцького[9], і, правдоподібно, прилеглих маєтностей.

Примітки

  1. Adam hr. Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: lu.23256). (пол.)
  2. Marceli Marian hr. Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: lu.23255). (пол.)
  3. 3,0 3,1 Dunin-Borkowski, s. 764.
  4. Teresa Oborska z Obór h. Pierzchała (Kolumna) (ID: cz.I000341). (пол.)
  5. Żychliński, s. 96.
  6. Stanisław Florian Potocki z Złotego Potoka herbu Pilawa (Złota) (ID: 6.599.147) . (пол.)
  7. Potocki, L. Urywek ze wspomnień pierwszej mojej młodości. — Poznań, 1876. — S. 42. (пол.)
  8. Матеуш Мьончинський 1830 року в Тисмениці взяв шлюб з Клементина з Потоцьких (1811— 1878); див.: Klementyna hr. Potocka h. Pilawa (Złota) (ID: lu.16550). (пол.)
  9. 9,0 9,1 Barącz, S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia Gazety narodowej, 1882. — S. 38 (прим). (пол.)
  10. 10,0 10,1 Filipina Dittmayer von Rusfelden (ID: cz.I048687). (пол.)
  11. 11,0 11,1 Żychliński, s. 97.
  12. Józef Marcin «II» hr. (primog.) Młodecki h. Półkozic (ID: 15.105.612). (пол.)
  13. Dorota ks. Lubomirska z Lubomierza h. Drużyna (ID: 15.105.611). (пол.)

Джерела

  • Dunin-Borkowski, J. Almanach błękitny : genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, Warszawa, 1908. — S. 764. (пол.)
  • Żychliński, T. Potoccy herbu Pilawa // Złota ksiega szlachty polskiej. — Poznań, 1892. — Rocz. XIV. — S. 96—97. (пол.)

Зауваги

Дмитро Лоґуш.