Адам Коцко

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук


Студентський діяч
Адам Коцко
Адам Здислав Коцко
Адам Здислав Коцко
Народження: 22 або 24.12.1882
с. Шоломинь, нині Пустомитівський район, Львівщина, Україна
Смерть: 1.7.1910
м. Львів
Громадянство: size Австро-Угорщина
Родина: батько — Андрій, матір — Соломія, брат
Освіта: цісарсько-королівські гімназії Бережанська, Бучацька, Академічна у Львові, Львівський університет
Творчість: актор театрального гуртка, маляр-аматор, автор нарисів у пресі
Громадська діяльність: діяч українського студентського руху
Примітки: загинув від кульового поранення

Ада́м Здислав Коцко́[1] (22 грудня 1882, с. Шоломинь, нині Шоломия, Україна — 1 липня 1910, м. Львів) — діяч українського студентського руху в Галичині, загинув під час боротьби за український університет у Львові.

Життєпис

Адама Здислав Коцко народився, за датою на його надгробку, 22 грудня[2] (за іншими даними 24 грудня[3][4]) 1882 року в селі Шоломині Бібрецького повіту, нині с. Шоломия Пустомитівського району на Львівщині[5]. Батько працював у страховому товаристві «Дністер» переписувачем документів, матір Соломія походила з польської родини, була домогосподаркою. Сім'я Коцків у пошуках кращого життя переїхала до Бережан, потім Бучач, а 1901-го — до Львова. Брат був четарем УГА, служив, зокрема, у 1-й сотні Летунського полку (с. Дуліби, нині в околиці м. Стрия).

Через часті переїзди родини спочатку навчався у польськомовних Бережанській та Бучацькій цісарсько-королівській гімназіях. Потім — в українській Академічній гімназії у Львові, де 1903 закінчив VIб клас[6], 1904 — VIIб[7], влітку 1905 — склав матуру[1]. Був членом театрального гуртка, його малярські твори історичної тематики експонувалися у приміщеннях Академічної гімназії.

1905 року вступив на правничий виділ (факультет) Львівського університету. Був членом українського академічного молодіжного товариства «Вільна громада» і товариства робітників «Воля». Здійснив багато подорожей Галичиною та Наддніпрянською Україною, розповіді про які вміщував у львівських газетах. У часописі «Громадський голос» опублікував враження від поїздки разом із заробітчанами до Америки.

1906 року був поранений у Львівському університеті під час сутички між польськими та українськими студентами. 1907-го через участь у демонстраціях українських студентів, що вимагали створення українського університету, був заарештований. Через голодування звільнений.

30 червня під час засідання бюджетної комісії міністр освіти жодним чином не згадав про справу українського університету[8]. Вранці 1 липня 1910 близько 300 студентів-українців Львівського університету зібралися в залі № 3 на віче[9]. Поляки намагалися завадити його проведенню, спорудивши в приміщенні університету барикади (головною метою було перешкодити українським студентам вийти з університету й так зірвати запланований похід вулицями Львова). Після спорудження цих барикад почалися сутички, під час яких поляки почали використовувати зброю. Перестрілку зупинила поліція, яка прибула через 15 хв. У висліді 28 осіб було поранено, Адам — важко, пострілом у голову польськими шовіністами. Помер через 9 годин на руках у своєї матері. Поліція заарештувала 127 українців, у тому числі шістьох дівчат, Осипа Когута. Зі студентів-поляків не затримали жодного, лише записали їхні домашні адреси, після чого відпустили.

4 липня 1910 похований на Личаківському цвинтарі[2] (поле № 5, поряд могила директора «Народної торговлі» Аполлона Ничая). Його похорон перетворився на багатотисячну маніфестацію. Промови біля могили Адама Коцка тривали близько шести годин, слова прощання промовили Кость Левицький, Михайло Грушевський, Кирило Трильовський, Осип Назарук та Льонгин Цегельський.

1912 року на його могилі встановили величну статую «скорботна Мадонна», привезену з Німеччини. 1954-го «Мадонна» авторства скульптора Гейлінга зникла з постаменту та впродовж 35 років у Ризі прикрашала могилу письменниці Лілії Мартінсон. Лише 1989-го статую повернули на могилу Адама Коцка[10].

Вшанування пам'яті

Надгробок Адама Коцка, Личаківський цвинтар, 2015
  • Іменем Адама Коцка названо 1992 року одну з вулиць Личаківського району Львова[11], також одну — у м. Бориславі на Львівщині
  • В основу детективної повісті Романа Коритка «Таємниця скульптора Гейлінга» («Тріада плюс», 2014) лягла історія з викраденням символічної фігури з могили А. Коцка.
  • Зенон Носковський ініціював встановлення пам'ятного дерев'яного хреста А. Коцку у селі Сороках[12]
  • 1915 року у Вінніпеґу відкрили Бурсу імені Адама Коцка[13]
  • 1 липня 2010 відбулася панахида на його могилі за участи, зокрема, Ігоря Калинця, викладачів та студентів Львівського університету[14]

Примітки

  1. 1,0 1,1 Звіт дирекциї ц.к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1904/1905. — С. 77.
  2. 2,0 2,1 Відомі поховання / Личаківський некрополь
  3. Ониськів, с. 205
  4. Качмар.
  5. Адам Коцко – символ боротьби українського студентства за національний університет у Львові
  6. Звіт дирекциї ц.к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1902/1903. — С. 74.
  7. Звіт дирекциї ц.к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1903/1904. — С. 83.
  8. Липовецький, С. Право на свою освіту // Тиждень. — 2010. — 23 липня.
  9. Мандзюк, Д. Сенкевич мусив заплатити як за шість срібних годинників // Країна. — 2010. — 1 липня.
  10. Личаківському цвинтарю повернули голову ангела
  11. вул. Адама Коцка (Львів)
  12. Сороки // Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 656.
  13. Канада // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—2003. — ISBN 5-7707-4048-5. — Т. 3. — С. 943.
  14. У Львові вшанували пам’ять борця за український університет // Zaxid.net. — 2010. — 1 липня.

Джерела

Зауваги