Іґнацій Єжи Потоцький

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, військовик,
урядник, священик
Іґнацій Єжи Фелікс Потоцький
Инші імена: Іґнацій Потоцький, Ignacy Jerzy Feliks Potocki
Народження: 1738
м. Монастириська, нині Монастириський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: після 16 липня 1794
очевидно, с. Казімєжа Мала, нині ґміна Казімєжа Вєлька, Казімєзький повіт, Свєнтокшиське воєводство, Польща
Громадянство: size Республіка Обидвох Націй
Родина: батько — Александер Ян Потоцький, матір — Тереса з Тарлів, дружина — Марія Людвіка із Сапегів, син — Ян Проспер, Микола Василь Потоцький (3-рідн. брат)
Робота: дипломат, військовик, каптуровий суддя, урядник
Військова служба: ґенерал-лейтенант
Політична діяльність: один з організаторів Барської конфедерації, посол сеймів
Громадська діяльність: благодійник РКЦ
Відзнаки: Орден Білого орла
Примітки: конфесія — римо-католик

Іґнацій Єжи Фелікс Потоцький (пол. Ignacy Jerzy Feliks Potocki, 1738, м. Монастириська, нині Україна — після 16 липня 1794, очевидно, с. Казімєжа Мала, нині Польща) — польський шляхтич, військовик, урядник, благодійник, священик і благодійник Римо-католицької церкви. Представник примасівської гілки роду Потоцьких (гербу Золота Пилява). Один з організаторів Барської конфедерації. Дідич маєтностей на Тернопільщині.

Життєпис

Народився в м. Монастириськах Галицької землі Руського воєводства Королівства Польського, однієї з частин федеративної Республіки Обидвох Націй (Речі Посполитої; нині центр одноменного району Тернопільської области, Україна), очевидно, незадовго до свого першого хрещення 7 червня 1738 року в Монастириськах, коли отримав імена Роберт Феліціян Ігнацій Єжи. Вдруге охрещений у львівській латинський катедрі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії з іменами Іґнацій Єжи Фелікс 25 травня 1741 року[1].

Був найстаршим сином у батька, майбутнього львівського каштеляна Юзефа Потоцького гербу Золота Пилява (пом. 21.12.1764), дідича, зокрема, Монастириськ, Бучача, і матері — другої дружини батька Пелагія з Потоцьких (пом. після 1794), дочки тлумацького старости Єжи Потоцького[2] гербу Срібна Пилява[3], внучки співдідича Підгайців, великого коронного гетьмана Фелікса Казімєжа Потоцького[4]. Братами Іґнація були Юзеф Макарій, староста галицький, чорштинський, Домінік, сокольніцький староста, Францішек Пьотр, щирецький староста, Ян (наймолодший), канівський староста, близнюки Каєтан і Павел Потоцькі. Після смерти батька виховувати синів матері допомагала Катажина Коссаковська з Потоцьких[2]. Певний час опікуном неповнолітніх синів померлого Юзефа Потоцького був його брат Антоній Міхал, буцнівський староста, дідич Устя-Зеленого, Гусятина[5].

1756 року був ротмістром панцирної корогви полку королевича Фридерика. 1758 року разом з королевичем Каролем їздив до Петербургу. Обраний каптуровим суддею під час сеймику у Вишні (нині м. Судова Вишня) утвореної 6 лютого 1764 року генеральної конфедерації Руського воєводства. Посол конвокаційного сейму, на якому виступав проти «Фамілії» — клану князів Чорторийських.

Співорганізатор Галицької конфедерації 29 травня 1767 року. Один з організаторів Барської конфедерації. 28 червня 1768 року її очільники скерували йому на допомогу буцнівського старосту Курдвановського. 17 квітня 1769 року в таборі 20 квітня 1769 року проголосував за кандидатури Йоахима Потоцького та Міхала Красіньського як очільників цієї конфедерації. 26 травня конфедерати підійшли під Львів і тиждень непокоїли місто, а з 1 на 2 червня спробували його штурмувати. 30 травня при збройній підтримці Юзефа Бєжиньського названий маршалком земель Руського генералу, тобто земель Львівської, Сяніцької та Жидачівського повіту, та приведений до присяги Бєжиньським та обидвома Пуласькими в костелі реформатів у Судовій Вишні. 6 червня в м. Буську оголосив маніфест проти коменданта львівського гарнізону Феліціяна Коритовського.

Після поразки Барської конфедерації емігрував до Німеччини, мешкав у Мюнхені, де купив тут дім у жовтні 1772 за 10000 ґульденів. 10 квітня 1773 року в м. Авґсбурґу підписав маніфест проти поділу Польщі. 1773 року відступив Канівське староство молодшому брату Яну. 1776 року мешкав у м. Стасбургу. Мав борги, які сплачував брат Францішек Пьотр Потоцький.

З дитинства мав потяг до духовного життя. 9 січня 1765 року з рук о. Ромуальда Плуціньского, очільника Малопольської провінції реформатів, отримав сан апостольського синдика, також світського брата монастиря в Заклічині, був доброчинцем та протектором цього конвенту[6]. Ймовірно, у 1790/1791 роках, після повернення до Польщі, став парохом у Казімєжі Малій (нині село у ґміні Казімєжа Вєлька Свєентокшиського воєводства).

Дідич Монастириськ (цю маєтність отримав від батька), Гусятина (Антоній Міхал Потоцький продав цю маєтність[5], правдоподібно, йому[7]), Городниці, половини Бучацького «ключа», инших маєтностей у Львівській та Сяноцькій землях, Бережанки, Чемерівців, Кугаївців. 1763 року посів багате Канівське староство, яке перед цим Микола Василь Потоцький відступив його батькови. 1775 року продав свої маєтності на Поділлі барецькому старості Антонію Стшемеському.

Ян Потоцький у своєму містечку Ботьках (Boćki, нині село Підляського воєводства) приймав у гостях старшого брата о. Іґнація, який 16 липня 1794 року виїхав з Ботьків, бо почувався погано, передчуваючи свою смерть[1]. Правдоподібно, невдовзі, ще того року помер, очевидно, на своїй парафії[8].

Родина

Дружина — Кароліна (пом. після 1795; шлюб взяли близько 1760-го), дочка чуднівського старости Александера Свєжавського, з 1784-го — дама Сяючого Хреста. Вела незалежний спосіб життя, 1779 року домоглася сепарації, 5 травня 1782 — отримала декрет про розлучення. З дружиною мали двох синів, зокрема, Людвіка, який навчався у Франції, був офіцером війська Князівства Варшавського, та одну дочку.

Див. також

Примітки

  1. 1,0 1,1 Szczygielski, s. 829—831.
  2. 2,0 2,1 Dymnicka-Wołoszyńska, H. Potocki Józef h. Pilawa (ok. 1695—1764) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 72—73. (пол.)
  3. Jerzy Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 14.365.214). (пол.)
  4. Przyboś, A. Potocki Feliks (Felicjan, Szczęsny) Kazimierz h. Pilawa (zm. 1702) // Polski Słownik Biograficzny. — 1983. — T. XXVII. — S. 812. (пол.)
  5. 5,0 5,1 Grosfeld, B. Potocki Antoni Michał h. Pilawa (1702—1766) // Polski Słownik Biograficzny. — 1983. — T. XXVII/4, zeszyt 115. — S. 789—790. (пол.)
  6. Конвент — це малий монастир.
  7. Власне дослідження автора(ів).
  8. На сайті Марека Мінаковського поки фігурує дата 1793; див.: Jan Potocki h. Pilawa (Złota) (пол.)

Джерела

  • Szczygielski, W. Potocki Ignacy h. Pilawa (1738—1794?) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4, zeszyt 115. — S. 829—831. (пол.)

Посилання

Зауваги