Ілярій Сказінський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Районовий провідник ОУН,
освітянин
Ілярій Сказінський
Гілярій Сказінський.jpg
Инші імена: Гілярій Сказінський, Іларій Сказінський
Псевдо: «Крига»
Народження: 1921
с. Мшана, нині Зборівський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: грудень 1951
м. Чортків, Тернопільська область, Україна
Громадянство: українець
size ЗУНРsize Польща → size Українська держава (1941)
Родина: батько — Михайло, дружина
Освіта: учительська семінарія, Українська господарська академія в Подєбрадах
Робота: учитель, референт, районовий провідник ОУН на Чортківщині
Військова служба: поручник-виховник, начальник політвиховного відділу штабу воєнної округи «Лисоня»
Релігія,
духовне життя:
греко-католик
Політична діяльність: ОУН
Примітки: повішений емдебістами

Ілярій Сказінський, або Гілярій Сказінський[1] (псевдо «Крига»; 1921, с. Мшана, нині Україна — наприкінці грудня 1951, м. Чортків, нині Україна) — український військовик, учасник національно-визвольних змагань, освітянин. Начальник політвиховного відділу штабу воєнної округи «Лисоня» УПА, районовий провідник ОУН на Чортківщині.

Життєпис

Ілярій Сказінський народився 1921 в с. Мшані Тернопільського повіту ЗУНР, анексованої Польщею (нині Зборівського району Тернопільської области, Україна) в родині Михайла Сказінського.

Закінчив учительську семінарію[2][3], навчався в Українській сільськогосподарській академії в м. Подєбрадах (нині Чехія). Працював учителем.

Від 1939 — член Юнацтва ОУН, 1942 — повітовий референт пропаганди Зборівського району, 1943 — референт ОУН на Бережанщині. Від літа 1944 — в УПА, від серпня 1944 — курінний політвиховник Рогатинського куреня, інструктор у підстаршинській школі воєнної округи «Лисоня», наприкінці 1944 став начальником політвиховного відділу ШВО. Мав ранг хорунжого-виховника, від 1 січня 1946 — поручника-виховника[4].

Від 1947 — на різних посадах ОУН на Чортківщині. Від липня до жовтня 1949 — виконувач обов'язків організаційного референта Чортківського окружного проводу ОУН, від листопада 1949 — його провідник[4].

2 травня 1951 Ілярія Сказінського заарештували органи МДБ — його видали Василь Том'як («Думка»), Володимир Трусь («Олесь») та «Міша»[4][5]. «Судовий процес» відбувся у Чорткові 27 жовтня28 жовтня 1951. Увечері 28 жовтня засуджений до смертної кари. На суді він, Дмитро Малинник і Левко Бегерський просили лише зберегти життя 24-річному Броніславу Поповичу. За спогадами Михайла Ковби, перед стратою до Ілярія Сказінського привели батька, який передав пропозицію емдебістів зберегти життя взамін за «каяття». У відповідь повстанець сказав: «За такі слова, тату, як умру, щоб ти не торкався мого тіла»[6].

Вирок виконали наприкінці[6] грудня[7] на ринковій площі в Чорткові[8], повішений разом з діячами ОУН Левком Бегерським, районовим провідником Золотопотіцького району[9], Дмитром Малинником[10] та Броніславом Поповичем. Тіла повстанців три доби висіли на площі, їх пильнували 20 червоноармійців[7].

Родина

Був одруженим.

Примітки

  1. Коропецька, У., Мельничук, Б. Мшана // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 370. — ISBN 978-966-457-228-3.
  2. Не виключено, що Тернопільську чоловічу.
  3. У ТЕС стверджується — учительську гімназію, що виглядає на одрук.
  4. 4,0 4,1 4,2 Савка, c. 50—51.
  5. У ТЕС стверджується, що у квітні 1951.
  6. 6,0 6,1 Савка, c. 54—55.
  7. 7,0 7,1 Стародубець, Г. Український національно-визвольний рух на Тернопільщині // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 222. — ISBN 978-966-457-228-3.
  8. Олещук, І. Малиник Дмитро Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 371. — ISBN 978-966-528-318-8.
  9. Олещук, І. Бегерський Левко Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 40. — ISBN 978-966-528-318-8.
  10. За даними протоколу вироку — Малиник Дмитро Михайлович.

Джерела

Зауваги