Ілярій Брикович

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Освітянин, громадський діяч, урядник
Ілярій Брикович
Ілярій Брикович.png
Инші імена: Ілярій Матвійович Брикович
Псевдо: Осип Подільський
Народження: 3.11.1881
м. Тернопіль, нині Тернопільська область, Україна
Смерть: лютий 1942 або 24 липня 1942
Магнітогорськ або Верхньоуральська в'язниця
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща → СССР
Родина: батько — Матвій
Освіта: Тернопільська цісарсько-королівська вища гімназія, Львівський, Ягайлонський та Віденський університети
Робота: гімназійний професор, урядник ЗУНР, директор тернопільської гімназії товариства «Рідна Школа», очільник кооперативи «Буду́чність», співдиректор фабрики «Калина», візник
Військова служба: УГА
Творчість: літератор
Політична діяльність: член УНДО
Громадська діяльність: діяч «Просвіти», «Сільського господаря», «Сокола», член міської ради Тернополя
У спорті: співорганізатор спортового товариства «Змагун»
Відзнаки: почесний член «Просвіти»

Ілярій Брикович (псевдонім Осип Подільський; 3 листопада 1881, Тернопіль, нині Україна — лютий 1942, Магнітогорськ або 24 липня 1942, Верхньоуральська в'язниця, РФ) — український освітянин, перекладач, громадський діяч, літератор. Навчався у Львівському, Ягайлонському та Віденському університетах. Член Наукового товариства імені Шевченка. Почесний член товариства «Просвіта» (1996). Чільний урядник Західноукраїнської Народної Республіки в Тернопільському повіті. Очільник Тернопільської гімназії товариства «Рідна школа», кооперативи «Буду́чність», фабрики «Калина», Тернопільської організації українського товариства «Сокіл», співзасновник українського спортивного товариства «Змагун». Професор Тернопільської української гімназії. Репресований більшовицькою владою.

Життєпис

Сучасний вигляд будинку Міщанського братства в Тернополі
Кооператива «Буду́чність», Тернопіль

Ілярій Брикович, син Матвія, народився 3 листопада 1881 року в м. Тернополі, центрі однойменного повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (нині обласний центр, Україна).

Очевидно, закінчив початкову школу, після цього — цісарсько-королівську Вищу тернопільську гімназію (пізніше Перша тернопільська гімназія; зокрема, навчального року 1896/1897 — Vb клясу, його одноклясником був Володимир Брикович[1], у 1898/1899 — VII[2][3]). Навчався у Львівському, Ягайлонському (Краків) та Віденському університетах[4]. 1902 року під час навчання у Львові брав участь в акціях протесту студентів-українців. 1905-го склав іспит на право викладати українську та класичні мови в усіх середніх школах.

З[5] навчального року 1905/1906 працював заступником учителя Тернопільської української цісарсько-королівської гімназії[6], приміщення якої розташовувалося на вулиці Костюшка, 11 (нині вулиця Камінна, ця будівля не збереглася[7]). Наприкінці навчального року 1906/1907 мав звання учителя[8], наприкінці 1908/1909-го був уже цісарсько-королівським гімназійним професором[9] (останнє звання отримав за Декретом ц.-к. Крайової шкільної ради № 23439 від 17 листопада 1908[10]).

Очолював Тернопільську організацію українського товариства «Сокіл» (її створили 1904 року, а попередніми очільниками були Сидір Голубович, Володимир Вітошинський)[11]. 1907 року разом отцями Йосифом Застирцем і Миколою Конрадом, гімназійним професором Іваном Боднарем став співзасновником Товариства «Жіночий Інститут імені княгині Ольги», зареєстрованого 6 червня 1908 року, яке мало допомагати жіночій громаді у справі морального і фізичного виховання, а також утримувало бypсу для дівчат[12].

У 1905—1914 роках, коли Тернопільську філію українського товариства «Просвіта» очолював доктор Сидір Голубович, Ілярій Брикович допомагав діловоду філії Іванови Боднару[13]. Був членом міської ради Тернополя в 1912/1913 (протягом цього навчального року також господарем VIIIа кляси)[14] і 1913/1914 навчальних роках[15]. У навчальному році 1912/1913 очолював як голова заряду Селянську бурсу в Тернополі, засновану товариством «Просвіта»[16].

Входив до складу тимчасового комітету, який займався організацією встановлення влади ЗУНР в Тернополі[17]. Від листопада 1918 року до липня 1919-го був заступником повітового комісара ЗУНР[4] (за иншими даними, після утворення 4 листопада повітового комітету Національної Ради в Тернополі очолив повітовий комісаріят (староство)[18]). Воював у лавах УГА, разом з нею перебував на «Великій Україні»[4].

1920 року повернувся до Тернополя[5]. Після війни працював викладачем Тернопільської української гімназії (7 березня 1921 року при вступі на посаду склав присягу, як і кожен вчитель середньої школи[19]) до її закриття польською владою[4] після наказу міністра віросповідань та громадської освіти Славомира Червінського (1885—1931[20]) від 26 вересня[21] 1930 року (викладав грецьку, латинську, німецьку мови)[4].

Певний час працював директором тернопільської гімназії товариства «Рідна Школа», очевидно, до початку навчального року 1929/1930, коли повернувся працювати до державної української гімназії[22]. 1931 року перебував у нечинному стані та був відправлений на пенсію[23].

Відкрив та проводив перші за часів польської окупації Галичини[24] політичні збори українців у Тернополі, скликані повітовою організацією Трудової партії, які відбулися в неділю 10 вересня 1922 року[25]. 24 жовтня 1923 року був обраний до складу президії з'їзду Української народно-трудової партії Тернопільського політичного повіту (судові повіти Тернопіль, Микулинці), який відбувся в залі Міщанського братства. Також тоді на пропозицію д-ра Степана Барана був обраний членом Повітового Народнього Комітету[26].

Був одним з ініціаторів та співзасновників «Подільського союзу кооператив», який діяв у Тернополі від 14 грудня 1923 року[27]. З його ініціятиви 1927 року на Тернопільщині відновило діяльність українське товариство «Сільський господар»[28]. У 1921—1927 роках був головою громадської організації «Міщанське братство» (Тернопіль)[29], у 1924—1939 — головою Тернопільської філії товариства «Просвіта»[4]. 7 липня 1927 року висунутий кандидатом від ІІІ-го виборчого кола[30]. У грудні 1933 року був обраний до складу Тернопільської міської ради від третьої виборчої округи за списком кандидатів Українського Виборчого Комітету, однак виборча комісія своїм рішенням від 4 грудня визнала недійсними ці результати, а протест українців, поданий за сприяння посла д-ра С. Барана, 3 лютого 1934 року відкинув[31] в. о. воєводи Артур Марушевський (Artur Maruszewski)[32].

Після створення 11 липня 1925 року у Львові представниками Української народно-трудової та Української партії національної роботи Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО) був обраний до складу його Центрального комітету від Тернопільщини, також очолив повітовий комітет об'єднання[33].

Після закриття в 1930 році української гімназії став очільником кооперативи «Буду́чність». Також був співдиректором фабрики «Калина»[4] разом з Осипом-Левом Павлишиним, Іваном Ленем,[34] Степаном Чумаком[35]. 2 жовтня 1932 як делегат тернопільської філії т-ва «Просвіта» брав участь у посвяченні наріжного каменя мурованої домівки читальні товариства у селі Козівці[36]. 6 березня 1934 року брав участь в урочистих сходинах з нагоди 25-річчя Тернопільської філії товариства «Учительська Громада»[37]. 1935 року разом з І. Боднаром та І. Ленем заснували в Тернополі українське спортове товариство «Змагун». Однак польська влада звинуватила засновників у співпраці з ОУН і відмовилася його реєструвати[38].

Завідував новозбудованою кам'яницею «Просвіти» на тодішній вул. Качали, 3. Виконуючи вимогу постерункового, тут помістили шафку зі списком льокаторів двома мовами, польською та українською. Однак один з них, майор-поляк письмово зажадав від Бриковича усунути напис українською, бо це він уважав особистою образою. Після ввічливої письмової відмови польською мовою вояк розбив шафку та знищив напис українською. Віце-староста д-р Новак видав письмове розпорядження (і вимагав його виконати), що Брикович не має права так чинити, бо це «ображає третіх осіб». Пан Ілярій інтервеніював у віце-воєводи[39] Гіполіта Нєпокульчицького[40], який проігнорував звернення. Виконавши під примусом розпорядження старости від 11 лютого 1937 року, професор подав позов до суду[39].

Був членом НТШ і Товариства прихильників Музею НТШ. «Буду́чність» і фабрика «Калина» співпрацювали з НТШ у 1930-х роках, а 1936-го завдяки фінансовій підтримці «Будучности» й особисто Ілярія Бриковича Археологічний відділ НТШ (очільник Ярослав Пастернак) проводив археологічне обстеження багатьох територій та вів розкопки на Поділлі.

У вересні 1939 року його усунули від навчального процесу в гімназії товариства «Рідна школа», після чого став працювати візником в облспоживспілці[5]. За одними даними, 22 червня 1941[41] (за иншими 23 червня 1940 року[4]) заарештований більшовицькою владою та вивезений на Урал[4] (до Челябінської области[41]), де, за спогадами инших засланців, працював на шахтах Уралу.

Помер, за одними даними, в лютому 1942 року[5] в м. Магнітогорську[42] (нині Челябінської области, РФ) від непосильної праці на більшовицькій шахті[4]. За иншими відомостями помер 24 липня 1942 року у Верхньоуральській в'язниці[41].

Доробок

Автор двох книг, які вийшли друком у друкарні А. Салевича в Тернополі: «Хоч не складно, але ладно: Приказки» (1934), другого в українській літературі перекладу розділу з Біблії «Пісня пісень» (1935).[42]

Автор літературних творів: «Псалми» (1936), «Похвала народним строям», «Правда — билиця» (обидва останніх — 1937, усі вийшли друком в Тернополи)[4], спогадів «В окупованій Тернополі» (Діло, Львів, 1937)[43].

Примітки

  1. Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1897. — Tarnopol : drukarnia Stanisława Kossowskiego, 1897. — S. 76. (пол.)
  2. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1899. — Tarnopol : drukarnia L. Wierzbickiego, 1899. — S. 78. (пол.)
  3. Серед випускників 1901 року його прізвище відсутнє → див.: Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1901. — 1901. — S. 74. (пол.)
  4. 4,00 4,01 4,02 4,03 4,04 4,05 4,06 4,07 4,08 4,09 4,10 Головин, Б., Левенець, Л. Брикович Ілярій (Іларіон) Матвійович… — С. 186.
  5. 5,0 5,1 5,2 5,3 Купчинський, О. Брикович Ілярій
  6. I. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1905/6. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1906. — С. 19.
  7. Мороз, В. Тернопільська вулиця біля Камінної гори // 20 хвилин.
  8. II. Часть адмінїстрацийна // ІІ. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1906/7. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1907. — С. 1.
  9. ІV. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1908/9. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1909. — С. 3.
  10. Там само. — С. 10.
  11. Легкий, Л., Трофим'як, Б. Спортивні товариства (клуби) на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 324. — ISBN 978-966-528-279-2.
  12. Дуда, І. Тернопіль: 1540-1944. Історико-краєзнавча хроніка. Частина І. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2010. — С. 139. — ISBN 966-692-789-6.
  13. Головин, Б., Шимків, П. «Просвіта» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 149. — ISBN 978-966-528-279-2.
  14. VIII. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1912/1913. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1913. — С. 31.
  15. IX. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1913/1914. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1914. — С. 33.
  16. VIII. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1912/1913… — С. 79.
  17. Гуцал, П. Тернопіль у період Західно-Української Народної Республіки (1918—1919) // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — 110 с. — ISBN 978-966-185-130-5.
  18. Лазарович, М. Друга столиця ЗУНР // Ї. — 2010. — Ч. 63.
  19. Її зміст: «Присягаю Всемогучому Богу, що на повіренім мені урядовім становиству буду причинятись в моїм обсягу ділання зі всіх сил до угрунтовання свободи, независимости і могучости Польської республіки, котрій завсігди буду вірно служити і зберігаючи вірність всіх горожан краю, буду сильно стерегти приписів закона, буду ревно і совісно сповняти обов'язки мого уряду, булу докладно виконувати поручення моїх настоятелів, а тайну урядову заховаю. Так мені Боже допоможи» → Микола Галай / ред. Уляна Безпалько. Діяльність середніх загальноосвітніх навчальних закладів на теренах Тернопільського воєводства у 1919—1932 роках // Центр дослідження духовної культури Тернопілля.
  20. 1931.Sławomir Czerwiński (1885—1931). (пол.)
  21. Матейко, Р., Пиндус, Б. Пацифікація на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 41. — ISBN 978-966-528-279-2.
  22. Вісти з «Рідної Школи» // Діло. — 1929. — Ч. 202 (11 вересня). — С. 3.
  23. Dziennik Urzędowy Kuratorjum Okręgu Szkolnego Lwowskiego. — 1931. — R. XXXV. — № 6–7. — S. 344. (пол.)
  24. У статті вжито вислів «сучасного лихоліття».
  25. Тернопільський вісник // Діло. — 192 . — Ч. 17 (20 вересня). — С. 6.
  26. З орґанізаційного руху. Повітовий Народній Зїзд в Тернополі // Діло. — 1923. — Ч. 174 (4 листопада). — С. 4.
  27. Матейко, Р., Щербак Л. Подільський союз кооператив // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 104—105. — ISBN 978-966-528-279-2.
  28. Чуйко, І. Сільський господар // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 558. — ISBN 978-966-528-318-8.
  29. Товариство «Міщанське брацтво» в Тернополі… — С. 22.
  30. Дописи // Діло. — 1927. — Ч. 165 (28 липня). — С. 4.
  31. Частинне уневажнення виборів до міської ради в Тернополі // Діло. — 1937. — Ч. 165 (28 липня). — С. 4.
  32. Stawecki, P. Maruszewski Artur Tomasz, pseud. Ksawery (1886–1945) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław, 1970. — T. XX. — S. 94. (пол.)
  33. Потіха, О., Сеник, А. Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО) на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 491. — ISBN 978-966-528-279-2.
  34. Бойцун, Л., Матейко, Р., о. Шаварин, М. «Калина» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 14. — ISBN 966-528-199-2.
  35. Igor Monchuk, Ігор Чорновол. Українська фабрика «Калина»
  36. Дописи. Тернопіль // Діло. — 1932. — Ч. 225 (10 жовтня). — С. 5.
  37. 25-ліття філії «Учительська Громада» в Тернополі // Діло. — 1934. — Ч. 69 (16 березня). — С. 3.
  38. Бойцун, Л., Пукач, В. «Змагун» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 654. — ISBN 966-528-197-6.
  39. 39,0 39,1 Причинок до польської ментальности. Боротьба за спис льокаторів по українськи // Діло. — 1937. — Ч. 47 (4 березня). — С. 3.
  40. Nowy wicewojewoda tarnopolski p. Hipolit Niepokulczycki // Wschód : życie miast i wsi województw południowo-wschodnich : Lwów, Stanisławów, Tarnopol. — Lwów, 1936. — № 1 (30 stycz.). — S. 7. (пол.)
  41. 41,0 41,1 41,2 Лазарович, М. Брикович Ілярій Матвійович… — Ч. 63.
  42. 42,0 42,1 Українська гімназія в Тернополі 1898—1944 // Тернопіль. — Тернопіль, 1992. — Додаток 3. — С. 15. — ISSN 0868—9628.
  43. В окупованій Тернополі // Діло. — 1937. — Ч. 212 (26 вересня). — С. 4—8.

Джерела

Посилання

Зауваги