Ізабела Любомирська

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідичка, колекціонерка, політична діячка, благодійниця
Ізабела Любомирська
Портрет Ізабели Любомирської роботи Марчело Баччареллі
Портрет Ізабели Любомирської роботи Марчело Баччареллі
Инші імена: Ельжбета Ізабела Чорторийська, Izabela Lubomirska
Народження: 21.05.1736
м. Варшава, нині Польща
Смерть: 25.11.1816
м. Відень, нині Австрія
Громадянство: size Республіка Обидвох Наційsize Австрійська імперія
Родина: батько — Олександр Август Чорторийський, мати — Марія Софія зі Сенявських, діти — Ізабела Ельжбета, Юлія, Александра, Констанція Малґожата, зяті — Іґнацій, Ян, Станіслав Костка Потоцькі, Северин Жевуський
Робота: дідичка, колекціонерка
Політична діяльність: спочатку прихильниця, потім противниця короля Станіслава Авґуста Понятовського
Громадська діяльність: благодійниця Церков, допомагала митцям
Примітки: перепохована в Ланьцуті

Ізабела Любомирська, Ізабеля Любомирська (у хрещенні Ельжбета Чорторийська, пол. Izabela Lubomirska; 21 травня 1736, м. Варшава, нині Польща — 25 листопада 1816, м. Відень, нині Австрія) — польська шляхтянка, колекціонерка творів мистецтва епохи рококо, політична діячка. Одна з найвідоміших жінок у Республіці Обидвох Націй (Речі Посполитій) XVIII ст. Дідичка маєтностей на Тернопільщині. Частину мистецьких творів з Бережанського замку вивезла до замків у Вілянові, Ланьцуті та палацу в Раю, архіви — до Раю і Кракова. Намагаючись отримати більше доходів зі своїх маєтностей, збільшувала податки, що викликало акти опору селян. За деякими даними — найбагатша жінка Польщі[1].

Життєпис

Великий герб князів Чорториських
Герб князів Любомирських

Ізабела Чорторийська народилася 21 травня 1736 року в м. Варшаві, столиці Королівства Польського федеративної Республіки Обидвох Націй (Речі Посполитої). Дочка князя, руського воєводи князя Олександра Августа Чорторийського (державець на Вишнівчику) та його дружини Марії Софії із Сенявських, останньої з роду, пані, зокрема, на Бережанах, Гримайлові, Товстому[2]. Ізабела була дочкою в другому шлюбі матері.

Дитинство проводила головно в бабці Ізабели з Морштинів Чорторийської, була добре знайомою зі Станіславом Антонієм Понятовським (майбутній Станіслав Август Понятовський). Їхня дитяча приязнь переросла в молодечі почуття, однак противником цього був батько Ізабели. Він також не захотів віддати дочку заміж за синів канцлера Генріха Брюля та литовського гетьмана князя Михайла Радзивіла, натомість її чоловіком став набагато старший князь Станіслав Любомирський.

Брала активну участь у політичних іграх свого часу. Спочатку була прихильною до короля Станіслава Августа Понятовського, а згодом боролася проти нього. З огляду на невдачі своєї політичної боротьби переїхала спочатку до Парижу, а після вибуху Великої французької революції багато часу перебувала у Відні. Крім політичної діяльности вирізнялася як опікунка селян у деяких своїх маєтностях.

У власності Любомирської перебували варшавські палаци у Вілянуві, Урсинуві та «Мон Кото» на Мокотові (нині в межах Варшави). Вона заклала наріжний камінь під будівництво Національного театру у Варшаві. Була ініціяторкою перебудови замку в Ланьцуті у стилі рококо на межі XVIII—XIX століть. Володіла кільканадцятьма містами та сотнями сіл, які, зокрема, успадкувала від батьків. Значна частина її маєтностей розташовувалися на українських землях (серед них Бережани, Гримайлів, очевидно, Нараїв із навколишніми селами).

Не любила проживати в Бережанському замку, надавала перевагу палацу в Раю біля міста[3], який збудували з її ініціятиви[4]. Започаткувала переведення Збаразької гімназії до Бережан[5], 1805 року для діяльности закладу надала п'ять зал у міській ратуші[6]. 1768[7] і після пожежі 1811 року за її сприяння завершили відбудову церкви Святої Трійці[8]. Частину мистецьких творів з Бережанського замку вивезла до замків у Вілянові, Ланьцуті та палацу в Раю, архіви — до Раю і Кракова[9].

Померла 25 листопада 1816 року в м. Відні, столиці Австрійської імперії. Спершу похована на цвинтарі у Верінгу (Währing) поблизу Відня (нині в межах міста)[10]. 23 вересня 1885 року труну з її рештками після ліквідації цього некрополя перевезли до парафіяльного костелу в м. Ланьцуті, де вже існував її пам'ятний надгробок з білого каррарського мармуру, виконання та встановлення якого оплатив граф Альфред Юзеф Потоцький[11].

Сім'я

Станіслав Любомирський, портрет роботи Марчело Баччареллі

Дружина Станіслава Любомирського (шлюб 9[12] або 14 червня 1753 у Варшаві[13]), великого коронного маршалка, прабабця Альфреда Потоцького — намісника Галичини. Мали чотири дочки:

До дочок ставилася прохолодно, натомість її улюбленцем був вихованець — князь Генрик Людвік Любомирський (1777–1850), засновник Музею князів Любомирських, збірка якого увійшла до складу львівського Оссолінеуму[1]. Її маєток, що оцінювали у близько 23 млн. польських злотих, не враховуючи староств і розданих при житті маєтностей, успадкували дві живі дочки та діти померлої Юлії — Альфред та Артур Потоцькі[4].

Примітки

  1. 1,0 1,1 Turystyczny szlak gniazd rodowych Lubomirskich. (пол.)
  2. Dunin-Borkowski, J. Almanach błękitny : genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, Warszawa, 1908. — S. 7—8. (пол.)
  3. Бемко, В. Бережани — Бережанщина. Історично-географічний нарис // Бережанська Земля… — С. 18.
  4. 4,0 4,1 Michalski, s. 628.
  5. Zagórowski, Z. Spis nauczycieli szkół wyższych, średnich, zawodowych, seminarjów nauczycielskich oraz wykaz zakładów naukowych i władz szkolnych. — Warszawa—Lwów : Książnica-Atlas, 1926. — R. II. — S. 167—168. (пол.)
  6. Гімназія // Бережанська Земля… — С. 56—57.
  7. Бемко, В. Бережани — Бережанщина… — С. 22.
  8. Тихий, Б. Тричі воскресла церква Пресвятої Трійці // Пам'ятки України. — К., 2013. — № 5 (188) (травень). — С. 36. — (Церкви).
  9. Тихий, Б. Бережанський замок… — С. 11. — (Фортеці й замки).
  10. Michalski, s. 629.
  11. Kronika. Łańcut // Czas. — 1885. — № 220 (27 września). — S. 2. (пол.)
  12. Elżbieta Izabela ks. Czartoryska na Klewaniu i Żukowie h. Pogoń Litewska (ID: 3.662.336). (пол.)
  13. Michalski, s. 625.
  14. Izabela Elżbieta Krystyna ks. Lubomirska z Lubomierza h. Drużyna (ID: 15.105.439). (пол.)
  15. Julia ks. Lubomirska z Lubomierza h. Drużyna (ID: 15.105.441). (пол.)
  16. Aleksandra ks. Lubomirska z Lubomierza h. Drużyna (ID: 15.105.443). (пол.)
  17. Dunin-Borkowski, J. Almanach błękitny… — S. 754. (пол.)
  18. 18,0 18,1 Michalski, s. 627.
  19. Dunin-Borkowski, J. Almanach błękitny… — S. 829—830.

Джерела

  • Бережанська Земля : у 3 т. / Український архів. — Париж — Сидней — Торонто: Комітет «Видавництва Бережани», 1970. — Т. XIX. — XV + 877 с.  — 877 с.
  • Dunin-Borkowski, J. Almanach błękitny : genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, Warszawa, 1908. — S. 825. (пол.)
  • Górska, M. Izabela z Czartoryskich Lubomirska// Silva Rerum. Pasaż wiedzy. (пол.)
  • Michalski, J. Lubomirska z Czartoryskich Izabela (Elżbieta) (1736—1816) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1972. — T. ХVII/1, zeszyt 72. — S. 625—629. (пол.)

Посилання

Зауваги