Іван Орест Проскурницький

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Священик, учасник Визвольних змагань
о. Іван Орест Проскурницький
Народження: 1887
м. Станиславів, нині Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, Україна
Смерть: березень 1958
с. Клювинці, Гусятинський район, Тернопільська область, нині Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНР ZUNR coa.svgsize Польща
Родина: батько — о. Юліян Проскурницький, син — Степан
Освіта: Станиславівські духовна семінарія та богословський ліцей імені св. Івана Золотоустого
Військова служба: капелан УГА
Духовне служіння: сотрудник, завідатель, адміністратор парафій, парох у Язловці, Новосілці Язловецькій, Косові, Клювинцях
Громадська діяльність: діяч та засновник українських товариств, член Бучацького повітового комітету ЗУНР

о. Іван Орест Проскурницький[1] (1887, м. Станиславів, нині Івано-Франківськ, Україна — березень 1958, с. Клювинці, нині Україна) — український священик (УГКЦ), учасник Визвольних змагань, капелан УГА, громадський діяч.

Життєпис

Народився 1887 року[2][3][4] в м. Станиславові, центрі повіту коронного краю Королівство Галичини і Володимирії Австро-Угорської монархії (нині м. Івано-Франківськ, обласний центр України). Батько — о. Юліян Проскурницький[5] (1849—18.6.1931, с. Устя в околиці Снятина), священик УГКЦ[6].

Здобув вищу богословську освіту[5] (1910 року Іоан Проскурницький, який народився 1887, закінчив четвертий рік навчання у Станиславівських духовній семінарії та богословському ліцеї імені св. Івана Золотоустого[7]; очевидно, це герой статті).

Рукоположений 1911 р[3]. Сотрудник, адміністратор парафії в с. Косові Чортківського повіту (1.10.1911—31.3.1914). Адміністратор парафії в м-ку Язловці Чортківського деканату (23.4.1914—31.10.1918), адміністратор-експозит — с. Новосілці Язловецькій Чортківського деканату (1.11.1918–24.9.1930).[8] Парох у с. Клювинцях Гусятинського деканату з 1930 року[9], 1935, зокрема, — завідатель парафії у с. Верхівцях в околиці Гусятина[10]

7 листопада[11] за участи 209 делегатів з 70 громад повіту відбулися збори (голова о. Денис Нестайко), на яких обирали бучацького повітового комісара та членів повітового комітету. На пропозицію новообраного комісара д-ра Іляріона Боцюрківа територію повіту поділили на 5 округів (Бучацький, Язловецький, Золото-Потіцький, Монастириський, Устя-Зеленський), кожен з яких представляли троє осіб як члени Повітового комітету; разом з о. Іллею Кливаком (адміністратор у Язловці[12]), Грицем Парботою (господар з Ріпинців) увійшов до його складу від округу Язловець[13].

Наказом Державного секретаріату військових справ ЗУНР ч. 8 від 25 березня 1919 іменований польовим духівником (капелан) УГА та виконував свої обов’язки у 14-й Станиславівській бригаді.

Заарештований 9 вересня 1947 спецгрупою УМДБ у Тернопільській області, звинувачений за статтею 54-1а, 54-11 КК УРСР. За постановою особливої наради (ОН) при МДБ СРСР від 12 червня 1948 ув’язнений на 10 р. у ВТТ з конфіскацією майна і на 5 років позбавлений прав. Звільнений 31 березня 1955[5].

Зазнав переслідувань, в т. ч. фізичних знущань з боку енкаведистів, перебував у таборах у Сибіру, потім повернувся додому.

Помер у березні 1958 в с. Клювинцях в околиці Гусятина, похований у с. Красному в околиці Гусятина[5].

Реабілітований 16 грудня 1993 (11701-П)[5] на підставі статті І Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні від 17 квітня 1991 року».

Сім'я

Був одружений. Його сином був Степан Проскурницький (1920, Калагарівка в околиці Гримайлова — 1947, ймовірно, там само) — вояк УПА.

Примітки

  1. У шематизмах іноді Іоан Проскурницький (див.: Шематизмъ всего клира греко-католической Епархіи Станиславôвскои на рôк Божій 1912. — Станиславовъ, 1912. — С. 320) або Орест Проскурницький (див.: Шематизм всего клира греко-католицкої Епархії Станиславівскої на рік Божий 1913. — Станиславів, накладом клира епархіяльного, 1913. — С. 321).
  2. Шематизм… греко-католицкої Епархії Станиславівскої… 1913… — С. 253.
  3. 3,0 3,1 Шематизм… греко-католицкої Епархії Станиславівскої… 1914… — С. 253.
  4. Є інша дата — 1877 (див.: Отець Іван Проскурницький), очевидно, помилкова.
  5. 5,0 5,1 5,2 5,3 5,4 Проскурницький Іван… — С. 181.
  6. Proskurnyс'kyj Julijan // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 360. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  7. Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои… 1910… — С. 309.
  8. Делятинський, с. 374.
  9. Шематизм… греко-католицкої Епархії Станиславівскої… 1931… — С. 46.
  10. Шематизм… греко-католицкої Епархії Станиславівскої… 1935… — С. 55.
  11. Є інші дати: 1 листопада → див.: Українська Галицька Армія. У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях. Матеріяли історії. — Вінніпеґ : друкарня Видавничої Спілки «Поступ», видав Дмитро Микитюк, 1966. — Т. III. — С. 226; у ТЕСі — 6 листопада → див.: Гуцал, П. Плиска Михайло Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 468–469. — ISBN 978-966-528-318-8.
  12. Делятинський, с. 378.
  13. Документи і матеріали. № 185. Протокол зборів делегатів Бучацького повіту по виборах повітового комісара і членів повітового комітету // Західно-Українська народна республіка 1918—1923. Документи і матеріали : у 5 т. / Т. 1 : Листопадова 1918 р. національно-демократична революція. Проголошення ЗУНР / Уклад.: О. Карпенко, К. Мицан. : Лілея-НВ, 2001. — С. 353—354. — ISBN 966-7263-75-4. (джерело надав д-р Петро Гуцал).

Джерела

  • Делятинський, Р. Станиславівська єпархія Греко-католицької церкви в суспільному житті Галичини (1885–1946 рр.). — Івано-Франківськ, 2017. — С. 374.
  • Проскурницький Іван Юліанович // Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 4 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал, Л. Кіт (упорядники). — Тернопіль : Терно-граф, 2012. — Кн. 2. — С. 181. — ISBN 978-966-457-134-7.

Посилання

Зауваги