Іван Ґабрусевич

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Крайовий провідник ОУН
Іван Ґабрусевич
світлина Івана Ґабрусевича
світлина Івана Ґабрусевича
Псевдо: «Гребелька», «Джон», «Зубр», «Іртен», «Северко»
Народження: 1892
с. Ольховець, нині Вільховець, Бережанський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 16.5.1944
концтабір Заксенгавзен, Третій Райх
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНР
Родина: батько — о. Северин
Освіта: Годівська народна школа, гімназія, ймовірно, Бережанська, Львівський університет
Робота: редактор, діяч ОУН

Іван Ґабрусевич, або Іван Габрусевич; псевдо: «Гребелька», «Джон», «Зубр», «Іртен», «Северко»; 1902, с. Ольховець, нині Вільховець, Україна — 16 травня 1944, концтабір Заксенгавзен, Третій Райх) — український громадсько-політичний діяч, учасник Визвольних Змагань, 4-й крайовий провідник ОУН на західно-українських землях (червень 1931—березень 1932), редактор.

Життєпис

Іван Ґабрусевич[1] народився 1902 року в Галичині: у селі у с. Ольховці Бережанського повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (нині с. Вільховець Бережанського району Тернопільської области, Україна) в родині греко-католицького священника о. Северина Ґабрусевича[2] (1868[3]—не раніше травня 1944[4]). Запис про народження сина[2], який був третьою дитиною в родині, о. Северин зробив 20 вересня 1902. Батько закінчив цісарсько-королівську (ц.-к.) Бережанську гімназію, Львівську генеральну греко-католицьку духовну семінарію[5], 1892 року отримав парафію в Ольховці. 1905 року о. Северин Ґабрусевич отримав парафію в селі Годові (нині Зборівського району Тернопільської области), де й минуло дитинство Івана[2]. Правдоподібно, його родичем був Роман Ґабрусевич, який 1904 року закінчив IIb кляс ц.-к. Бережанської гімназії[6]

Іван закінчив початкову народну школу в Годові, після цього — гімназію, ймовірно, Бережанську, а вже по закінченню першої світової та польсько-української воєн, у 1931 році[7] — філософський (гуманістичний)[8] (за иншими даними — філологічний) відділ Львівського університету імені Яна Казімежа (нині національний університет імені Івана Франка). Створив нелегальну мережу молодіжних націоналістичних груп та організацій для акцій непокори окупаційним польським властям[7]. Разом зі Степаном Охримовичем, Юліяном Вассияном, Богданом Кравцівим став одним з провідників нелегальної організації «Група Української державницької молоді»[9].

1929 року вступив до лав ОУН, потім був керівником підреферентури Юнацтва ОУН[7]. У травні 1930 року брав участь у крайовій конференції діячів УВО та ОУН, яка відбулася в підвалах собору святого Юра у Львові. Входив до першого складу Крайової Екзекутиви ОУН[9]. Редагував журнал «Юнак». Був членом товариства «Пласт» у Львові[7].

Весною 1931 року польська влада кинула його за ґрати. У липні 1931 року вийшов на волю, за дорученням Евгена Коновальця[10] став крайовим провідником ОУН на західно-українських землях (ЗУЗ)[7].

Від 1934 року перебував у Берліні та Відні (Австрія). Став членом Проводу ОУН (ПУН), керівником його референтури ідеологічного вишколу. У 1938 році ОУН отримала у для своїх потреб замок поблизу села Зауберсдорфу в районі Віннер-Нойнштадту (Австрія) на південь від Відня[11]. За спогадами одного з діячів ОУН Зиновія Книша[12]:

«
ОУН винайняла цей будинок майже за безцінь, для наших цілей надавався він прекрасно: вигідно приміщалася в ньому добра сотня людей, а то й більше, оточений високим муром, не видно, що діється всередині, положений у глухому селі, здаля від битого шляху, але не занадто далеко від Відня. Чудове місце на різні курси, вишколи, всяку конспіраційну роботу.
 »
[7]

У цьому замку члени ОУН отримали змогу пройти початковий військовий вишкіл. За спогадами учасника вишколу Євгена Стахіва, він включав у себе «теоретичні військові справи, трохи стратегії, міжнародної політики»[13], а також лекції з націоналістичної ідеології, які проводив Іван Габрусевич («Джон»)[14].

Конфлікт із Павлом Судоплатовим

У його кімнаті (приміщення Українського бюра на Мекленбурзькій вулиці) мешкав Павло Судоплатов (як виявилося пізніше, аґент НКВД) під час перебування у Берліні. Був присутній на першій зустрічі («сходини»[15]) членів ОУН з П. Судоплатовим. Мав конфлікти з ним, одного разу назвав його «большевиком»[1].

Друга світова війна

Займався організаційною роботою для проголошення у Львові 30 червня 1941 року Акту відновлення Української держави. 15 вересня того ж року Івана Ґабрусевича заарештувало ґестапо[7] (за іншими даними, 11 або 12 липня, як і Ярослава Стецька[5]). Відбував ув'язення переважно в одиночній камері концтабору Заксенгавзен, де важко захворів, але не отримав жодної лікарської допомоги. Пізніше його перевели до табірного шпиталю, однак не для лікування, а для проведення лікарських експериментів, у висліді яких він помер о 19.00 16 травня 1944 року[16] (за иншими даними, загинув у цьому концтаборі[7]). Родині надіслали його листи, які притримували, разом з повідомленням про смерть[5].

Примітки

  1. 1,0 1,1 Косик, В. Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН… — С. 41.
  2. 2,0 2,1 2,2 Шах, Т. Здобудеш Українську Державу… — С. 128.
  3. Habrusevyč Severyn // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 119. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  4. Шах, Т. Рекрутований долею // Час і події. — 2010. — 15 грудня.
  5. 5,0 5,1 5,2 Мельничук, Б., Пайонк, М. ОУНівець із Вільхівця // Вільне життя плюс. — 2018. — № 18 (15962) (2 березня). — С. 6. — (Доповнюючи ТЕС).
  6. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Brzeżanach za rok szkolny 1904. — Brzeżany, 1904. — S. 68. (пол.)
  7. 7,0 7,1 7,2 7,3 7,4 7,5 7,6 7,7 Гуцал, с. 314.
  8. Діячі ОУН та УПА загиблі в боротьбі з німцями.
  9. 9,0 9,1 Шах, Т. Здобудеш Українську Державу… — С. 129.
  10. Шах, Т. Здобудеш Українську Державу… — С. 130.
  11. Стебельський, І. Шляхами молодості й боротьби. Спогади, статті, листування / Передм. О. Зінкевича. — К. : Смолоскип, 1999. — С. 53.
  12. Книш, З. Перед походом на Схід. Спогади й матеріяли до діяння Організації Українських Націоналістів у 1939—1941 роках. — Т. 2. — Торонто, б. р. — С. 7—8.
  13. Стахів, Є. Крізь тюрми, підпілля й кордони. Повість мого життя. — К., 1995. — С. 78.
  14. Стебельський, І. Шляхами молодості й боротьби. Спогади, статті, листування / Передм. О. Зінкевича. — К. : Смолоскип, 1999. — С. 55.
  15. Наголос на 1-му складі.
  16. Шах, Т. Здобудеш Українську Державу… — С. 131.

Джерела

  • Гуцал, П. Габрусевич Іван Северинович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 314. — ISBN 966-528-197-6.
  • Косик, В. Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН: боротьба Москви проти українського націоналізму 1933—1943. Дослідження методів боротьби. — Львів : Галицька Видавнича Спілка, 2009. — 160 с., іл. — ISBN 978-966-1633-15-4.
  • Романюк, М. Ґабрусевич Іван Северинович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ин.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді.— С. 7. — ISBN 978-966-02-4457-3.
  • Шах, Т. «Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за неї» // Дзвін. — Львів, 2017. — Ч. 12 (878) (грудень). — С. 128—131. — ISBN 978-617-7429-25-7, ISSN 08-68-47-90.
  • Шах, Т. Іван Габрусевич: Революціонер з когорти націоналістів // Мандрівець. — Тернопіль, 2008. — Ч. 7. — С. 73—79.

Посилання

Зауваги