Іван Воробель

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук


Військовик
Іван Воробель
Іван Воробель
Іван Воробель
Народження: 11.05.1981
с. Кам'янки, Підволочиський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 5.09.2014
біля села Цвітні Піски, Слов'яносербський район, Луганська область, Україна
Громадянство: українець
size УРСРsize Україна
Родина: батьки — Володимир та Марія, брат Андрій, дружина Наталія, син Андрій
Освіта: Кам'янківська середня школа
Відзнаки: Орден «За мужність» III ступеня

Іван Воробель (повне ім'я — Іван Володимирович Воробель; 11 травня 1981, с. Кам'янки, Україна — 5 вересня 2014, біля села Цвітні Піски, Україна) — український військовик, солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.

Життєпис

Іван Воробель народився 11 травня 1981 року в Кам'янках Підволочиського району Тернопільської області, Україна.

Закінчив середню школу в рідному селі[1].

У 1990-х роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України (місто Павлоград Дніпропетровської області)[1].

Знову мобілізований добровольцем наприкінці липня 2014 року. Служив у 80-ій окремій аеромобільній ордена Червоної Зірки бригаді Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (військова частина А0284, місто Львів)[1]. З 26 серпня 2014 брав участь в АТО на сході України[1].

Загинув 5 вересня 2014 біля села Цвітні Піски Слов'яносербського району на Луганщині. В цей день 97 українських вояків на 6 БТРах і 2 танках зайняли кругову оборону між селами Цвітні Піски й Стукалова Балка, відбиваючи натиск терористів кількістю 240—260 осіб. Після прибуття підрозділу під Щастя констатовано відсутність БТР-80 № 129, поранення зазнали 9 бійців. У бою загинули прапорщик Анатолій Гаврилюк, сержант Іван Лемещук, молодші сержанти Степан Бродяк, солдат Руслан Степула. 15 військовиків вважалися зниклими безвісти, зокрема, Іван Воробель.

12 вересня 2014 похований на Алеї тимчасово неідентифікованих захисників України Старобільського кладовища (село Чмирівка Старобільського району Луганської області). Тільки 28 січня 2015, після проведеної ДНК-експертизи, повідомлено рідних. Тіло доправили на Тернопільщину 31 січня. Поховали Івана Воробля 1 лютого в рідному селі.

Залишилися мати Марія Володимирівна, батько Володимир Іванович, дружина Наталя Василівна і син Андрій, брат Андрій з сім'єю[2].

Вшанування пам'яті

1 лютого 2015 за Іваном Вороблем, Юрієм Флистою, Ярославом Сташківим оголошено Днем жалоби[3].

17 травня 2015 в Кам'янках на фасаді школи (вулиця Шкільна, 32А), де навчався Іван Воробель, йому відкрито пам'ятну дошку, а син Андрій посадив біля школи кущ калини[2].

Відзнаки

  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[4]

Див. також

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Воробель Іван Володимирович // Український меморіал.
  2. 2,0 2,1 Сиривко, Я. У Кам'янках увічнили пам'ять Івана Воробля / Я. Сиривко // Підволочиська РДА. — 2015. — 22 травня. — 09:20.
  3. 1 лютого на Тернопільщині оголошено Днем жалоби // Підволочиська РДА. — 2015. — 1 лютого. — 14:00.
  4. Указ Президента України від 13 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України».

Зауваги

••• Тернопільці — учасники російсько-української війни 2014—2019 •••
Списки за абеткою АБВГ • ҐДЕ • ЄЖ • ЗІ • ЙКЛМНОПРСТУФ • ХЦ • ЧШ • ЩЮ • Я
П/Р