Єжи Дунін-Борковський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Геральдик, громадсько-політичний діяч, землевласник, благодійник
Єжи Север Теофіль Дунін-Борковський
Jerzy Dunin-Borkowski (-1904).jpg
Інші імена: Юрій Дунін-Борковський
Народження: 1.10.1856 </br>м-ко, нині с. Дубецько, Польща
Смерть: 23.10.1908 </br>с. Млиниська, нині Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: size Австро-Угорщина
Родина: батько — Едвард Каміль Дунін-Борковський, матір — Ляура Ева Текля Йоанна з графів Красицьких
Освіта: школи (гімназії) в Тернополі, Фельдкірху (матура в Кракові), Інсбруцький та Віденський університети
Робота: за фахом — правник
Творчість: автор віршів
Наукова діяльність: автор праць
Політична діяльність: посол Державної ради (Райхсрату) у Відні
Громадська діяльність: голова та член багатьох громадських організацій
Відзнаки: Почесний громадянин міст Теребовлі, Збаража, Янова, Струсова, Буданова, почесний Мальтійський лицар, великий хрест ордена Гробу Збавителя
Примітки: римо-католик

Єжи Север Теофіль Дунін-Борковський (пол. Jerzy Sewer Teofil Dunin-Borkowski; 1 жовтня 1856, м-ко, нині с. Дубецько, Польща — 23 жовтня 1908, с. Млиниська, нині Україна) — польський геральдик, літератор, громадсько-політичний діяч і власник маєтностей на Тернопільщині, благодійник Римо-католицької церкви.

Життєпис

Варіант гербу графів Дунін-Борковських

Народився 1 жовтня 1856 на замку в м-ку Дубецьку (нині село, центр однойменної ґміни Перемиського повіту Підкарпатського воєводства, Польща) в польській аристократичній сім'ї Дунін-Борковських. Другий син графа Едварда Каміля Дунін-Борковського (17.7.1812, Городок — 23.9.1859, Відень[1]), члена Галицького станового сейму з грона магнатів, власника маєтків у Городку і Щитівцях[2], і його дружини Ляури Еви Теклі Йоанни з графів Красицьких (23.9.1832, Дубецько — 4.5.1885, Берлін).

Навчання розпочав у школах Тернополя та Фельдкірха (нині у складі федеральної землі Форарльберґ, Австрія), матуру склав у Кракові. Вивчав право в університетах Інсбрука та Відня. 1879 р. внаслідок розподілу сімейних маєтностей отримав Городок з сусідніми селами. Через кілька років купив маєток у сусідніх Касперівцях.

8 серпня 1880 призначений камергером Австрійського цісарсько-королівського двору. Був дуже діяльним як у політичному, так і громадському житті. Зокрема: президент Теребовельської повітової ради (1887[3]–1903[4]), президент Теребовельської повітової каси ощадності (1889—1904), посол Державної ради у Відні (1889—1891, 1897—1900), член ради міста Львова (1889—1905), делегат Галицького земельного кредитного товариства, кореспондент цісарсько-королівської центральної комісії для вивчення і збереження пам'яток мистецтва і пам'ятників у Галичині (1896), директор Львівського товариства образотворчих мистецтв (1888), член головного виділу ради Галицьких відділків товариства «Кулко Рольніче» (1894—1896, 1899—1902), член наглядової ради Східногалицької місцевої залізниці (1902), президент Галицького лісового товариства (1901), член Ради Заліщицького повіту (1907).

Член Італійської королівської геральдичної академії в Пізі, Інституту Araldiko-italiano, німецького геральдичного товариства «Der Adler». 1891 р. під час з'їзду геральдистів у Парижі обраний почесним президеном. 1906 р. став головою Львівського геральдичного товариства.

Присвятив багато часу соціальній роботі, сприяв розвитку польської освіти, будував народні школи та дитячі будинки. 1879 р. він опублікував твір «Освіта людей проти соціальних тенденцій». Його коштом збудували костел у Щитівцях, каплиці в Городку і на Личаківському цвинтарі у Львові.

Помер у п'ятницю 23 жовтня 1908 у своєму маєтку в с. Млиниськах Теребовлянського повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (нині Теребовлянського району на Тернопільщині, Україна), куди перед цим приїхав зі Львова. Похований, за даними некрологу в часописі «Gazeta Lwowska», 27 жовтня у Млинівцях[5], за даними Юстина Сокульського — у гробівці родинної каплиці на Личаківському цвинтарі[2].

Доробок

Подібно до того, як брати батька, Юзеф і Лешек займався літературою, писав вірші і короткі оповідання, також суспільно-політичні статті, які публікував у періодиці. Найбільше часу присвятив геральдиці та генеалогії, зокрема, написав і опублікував твори:

  • Rocznik szlachty polskiej (Т. I — 1881, Т. II — 1883)
  • Spis nazwisk szlachty polskiej (Т. I — 1882, Т. II — 1887)
  • Polacy dygnitarzami austryackimi. I. Podkomorzowie i paziowie (1750—1890) (1890)
  • Panie polskie przy dworze rakuskim (1891)
  • Austriaccy tajni radcy w Galicji (1891)
  • Genealogie żyjących utytułowanych rodów polskich (1895)
  • Almanach błękitny. Genealogie żyjących rodów polskich (1909; усі — у Львові).

Відзнаки, вшанування

  • Почесний громадянин міст Теребовлі (1887), Збаража (1889), Янова, Струсова (1887), Буданова (1892)
  • 22 травня 1879 — почесний Мальтійський лицар,
  • 23 травня 1884 нагороджений Хрестом ордена Могилі великого Спасителя

Сім'я

10 червня 1884 взяв шлюб з Ельжбетою з графів Лосів гербу Домброва (12.11.1864, Львів — 1929[6]). Дружина як віно внесла йому маєтності Довжанка i Домаморич у Тернопільському повіті, Янів, Млиниська, Кобиловолоки, Слобідка Янівська i Знесіння — в Теребовлянському. Діти[7]:

  • Єжи Марія Павел (18.10.1886, Львів — 1905)[8]
  • Марія Стелла (Мариетта) Ельжбета Вільгельміна (нар. 28.6.1888, Львів)[7]
  • Пьотр Павел Марія Юзеф Іґнацій Єжи (29.6.1890, Львів — 19.5.1949, Рим[9])
  • Павел Марія Мєчислав Станіслав Пьотр Єжи (нар. 22.2.1892, Львів)
  • Ельжбета Марія Павліна Ляура Станіслава Людвіка (нар. 16.8.1893, Млиниська), дружина Влодзімєжа Цєньського (1881—1945)[10]
  • Анна Марія Павліна Ельжбета Алекса Станіслава (нар. 17.7.1896, Львів)
  • Януш Непомуцен Францішек Єжи Тимотеуш Марія Юзеф Пьотр (нар. 22.8.1901, Городок)
  • Павліна Марія Зофія Ізидора Антоніна Ельжбета (нар. 10.5.1903, Львів).[11]

Див. також

Примітки

  1. Edward Kamil hr. Dunin-Borkowski z Borkowic h. Łabędź (ID: 2.57.332)
  2. 2,0 2,1 Sokulski, s. 333.
  3. Шаблон:ШКГВ
  4. Шаблон:ШКГВ
  5. Kronika. † Jerzy Dunin hr. Borkowski // Gazeta Lwowska. — 1908. — № 246 (27 paźdz.). — S. 4.
  6. Elżbieta hr. Łoś z Grodkowa i Januszowic h. Dąbrowa (ID: 16.18.389)
  7. 7,0 7,1 Dunin-Borkowski, J. Almanach błękitny : genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, Warszawa, 1908. — S. 245.
  8. Jerzy Paweł Marya hr. Dunin-Borkowski z Borkowic h. Łabędź (ID: 2.57.339)
  9. Piotr Paweł Ma hr. Dunin-Borkowski z Borkowic h. Łabędź (ID: 2.57.340)
  10. Elżbieta hr. Dunin-Borkowska z Borkowic h. Łabędź (ID: 2.57.343)
  11. Dunin-Borkowski, s. 245–246.

Джерела

Посилання

Зауваги

Першу версію цієї статті започаткував Дмитро Лоґуш.