Євген Філь

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Громадсько-політичний діяч, підприємець
Євген Філь
Євген Філь,серпень 2009
Євген Філь,
серпень 2009
Псевдо: Афганець
Народження: 27.08.1960
с. Росохуватець, нині Підволочиська громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: українець
size УРСРsize Україна
Родина: батько — Василь, дружина — Лариса, діти — Наталя та Ольга
Освіта: ТАНГ
Робота: приватний підприємець
Військо: полковник; Збройні Сили СРСР, війна в Афганістані
Творчість: автор статей, упорядник книг
Політична діяльність: кандидат у депутати ВРУ
Громадська діяльність: голова «Тризубу» ім. С. Бандери (1999—2005), голова виконкому Координаційної ради «Українська справа» та инше
Відзнаки: орден «За заслуги» III ступеня, лавреат премій

Євген Філь (псевдо: Афганець; нар. 27.08.1960, с. Росохуватець, нині Україна) — український громадсько-політичний діяч, підприємець, журналіст, благодійник. Член НСЖУ (2012), Спілки офіцерів України (1998). Директор Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини.

Життєпис

Євген Філь, син Василя, народився 27 серпня 1960 року в селі Росохуватці в околиці Підволочиська (нині — Підволочиської громади Тернопільського району Тернопільської области України).

У Збройні Сили СРСР призваний навесні 1979. Військовій справі навчався в м. Бердичеві, де отримав звання сержанта, командира відділення. У січні 1980 — переведений на службу до Афганістану, де відслужив 1,5 року: спершу був командиром міномета, а потім потрапив у взвод, який коректував вогонь артилерії (командир відділення взводу артилерійської розвідки у 180 мотопіхотного полку). 23 лютого потрапив у перший бій у м. Кабулі, де провів половину служби, потім — у Баграмі, де охороняв паливно-мастильні матеріали дивізії. 1989, будучи членом Української Гельсінської спілки, став одним з перших, хто засудив радянсько-афганську війну і назвав себе воїном-окупантом.

Після повернення з Афганістану, Євгена пробували вербувати у КДБ, пропонували йти вчитися у школу прапорщиків і давали направлення у Харківський юридичний університет, але він відмовився, послухавши порад бабці Марійки, бо «потрібно було… доносити на своїх». Саме вона найбільше доклалася до формування внука як патріота-українця.

Пішов працювати слюсарем контрольно-вимірювальних приладів і автоматів у Тернопільському виробничо-торговельному об’єднанні хлібопекарної промисловості, згодом став головою профкому Тернопільського хлібооб'єднання (1991—1996).

Від 2002 — приватний підприємець, виготовляє продукцію з українською символікою (значки, вимпели, хоругви, прапори, вишиванки, поліграфічну продукцію тощо) під гаслом «Свій до свого по своє», яку реалізовує у власній крамниці в м. Тернополі.

2004 закінчив Тернопільську академію народного господарства (нині Західноукраїнський національний університет).

Від 2019 — в. о.[1], від квітня 2020[2] — директор Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини.

Найбільше захоплення — книги: у домашній бібліотеці є близько 7 тисяч примірників, найбільше — книги на проукраїнську тематику (культура, енциклопедії, історія, національно-визвольні змагання всіх періодів), у т. ч. повна колекцію літописів УПА (131 том), 74 книги про Степана Бандеру та всі його праці, 648 примірників журналу «Визвольні шляхи». Збирає ювілейні монети і банкноти незалежної України.

Родина

Дружина Лариса — родом з Рівненщини, діти — доньки Наталя (нар. 1986) та Ольга (нар. 1991).

Громадсько-політична діяльність

Євген Філь виступає на урочинах 20-річчя «Тризубу»

Один з ініціяторів створення Національної гвардії в Тернополі (1991—1992). Член Української Гельсінської спілки (1989). Член Тернопільської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану.

Від 1994 — член, 19992005 — голова Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери (полковник); за створення та керівництво «Тризубом» заарештований 1997, засуджений 1998 на 1,5 р. умовно.

Брав участь у парляментських виборах 1998 в одномандатному окрузі № 165 (Бучач та околиця) від Української консервативної республіканської партії, посівши друге місце (набрав 12,27 % голосів).

Від 2007 — голова виконкому Координаційної ради «Українська справа», що забезпечує взаємодію національно-демократичних сил Тернопільської области.

Ініціятор і співорганізатор всеукраїнського фестивалю національної вишивки та костюма «Цвіт вишиванки» (м. Тернопіль), ініціятором та одним з організаторів «Міжнародного вишитого рушника єднання «Цвіт вишиванки».

Фінансово допомагає місцевим молодіжним організаціям і авторам у виданні книг патріотичної тематики.

З початку російсько-української війни допомагає українським захисникам[3].

Ініціятор святкувань 75-ої річниці УПА у Бишках та 75-ої річниці III-го Надзвичайного великого збору ОУН у с. Золотій Слободі (околиця Козови). Один з ініціяторів заснування Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини та встановлення на території музею монумента «Свята Покрова — опікунка українського війська»[4].

Доробок

Автор понад 100 публіцистичних статей, упорядник і співавтор книг.

Книги:

Газети

Відзнаки

  • Орден «За заслуги» III ступеня (2020)[6];
  • Премії
    • імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльности (2015) у номінації «За кращу наукову роботу в інформаційній сфері» (за книгу «Тарас Шевченко у пам'яті поколінь»; у співавторстві);
    • обласна премія імені Ярослава Стецька (2015) — за книгу «Тарас Шевченко у пам'яті поколінь» (у співавторстві).

Джерела

Основні

Література

  • Карпович, В. Євген Філь: «Якщо повстанемо проти несправедливості, тоді й хлопці вийдуть на волю»  / Віктор Карпович // Номер один. — 2011. — № нев (9 лют.). — С. 5.
  • Філь, Є. Бишки — столиця воюючої України 1943-1945 рр. / Євген Філь // Свобода. — 2017. — № 66 (23 серп.). — С. 6.
  • Філь, Є. Жертовність бійців та благочинність волонтерів творять один фронт  / Євген Філь // Шлях перемоги. — 2015. — № 8 (25 лют.). — С. 3. — Наголос.
  • Філь, Є. «Не було б нас, не було б сьогоднішньої держави...» / Євген Філь // Нова Тернопільська газета. — 2013. — № 1 (4—15 січ.). — С. 2.
  • Філь, Є. Слава за вами, Герої! А справа — за нами! / Євген Філь // Свобода. — 2016. — № 39 (20 трав.). — С. 3. — (Свято українських героїв).

Посилання

Примітки

Зауваги